Критерії визначення принципів постмодерністського текстотворення. Еволюція мовностилістичних та композиційно-стилістичних прийомів у жанрі американського оповідання. Основні функціональні типи постмодерністської мовної гри в постмодерністському дискурсі.
Аннотация к работе
ПОЕТИКА ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ: ПРИНЦИПИ ТЕКСТОТВОРЕННЯ (на матеріалі сучасної американської прози малої форми)Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Робота виконана на кафедрі лексикології і стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор Воробйова Ольга Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра лексикології і стилістики англійської мови, завідувач кафедри Мечникова, кафедра лексикології і стилістики англійської мови, завідувач кафедри доктор філологічних наук, доцент Морозова Олена Іванівна, Харківський національний університет імені В. Н. Захист відбудеться "7" жовтня 2010 року о 1030 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680 МСП, Київ-150, вул.Реферовану дисертацію присвячено встановленню принципів текстотворення сучасної американської художньої прози малої форми (далі - САПМФ) шляхом розкриття особливостей поетики постмодерністського художнього дискурсу як середовища, де по-новому актуалізуються стилетвірна (композиційна) і смислотвірна (дискурсивна) функції стилістичних засобів та прийомів. Теорія творення художнього тексту, незважаючи на відсутність кінцевого методологічного оформлення, ґрунтується на досягненнях поетики як галузі дослідження художньої семантики і структури у її різних парадигмальних виявах: формальної поетики, в якій основна увага приділялася стилістичним фігурам та прийомам (В. Б. Сучасні лінгвопоетика і стилістика, перебуваючи під потужним впливом ситуації постмодерну, характеризуються новими тенденціями у витлумаченні таких традиційних понять, як виражально-зображальні засоби та стилістичні прийоми. Виходячи з ієрархічного характеру взаємодії стилістичних засобів та прийомів, у дослідженні виокремлено три основних підходи до їх розуміння: диференційний (І. В. MCCAFFERY) дає підстави твердити, що з позицій епістемології постмодерністська поетика є сферою, що інтегрує стилістику, наратологію, семіотику, а постмодерністський художній дискурс осмислюється як "знакова діяльність, робота і гра" (Р.Розділ 1. "Лінгвопоетологічні засади постмодерністського текстотворення сучасної американської прози малої форми". Лінгвопоетологічні засади постмодерністського текстотворення САПМФ формувалися на філософських концепціях постструктуралізму. Лінгвофілософські витоки постмодерністського письма сягають епістемологічних положень європейського постструктуралізму, які з часом трансформувалися в американський деконструктивізм як методологію постмодерністського текстотворення.
У теоретико-методологічній частині дисертаційної роботи підтверджено позицію багатьох дослідників (І. П. Ільїн, Ж.-Ф. Ліотар, Д. Роумен, S. Connor, G. Hoffmann, T. Eagleton, V. B. Leitch) стосовно того, що виникненню постмодернізму сприяла зміна структуралістської наукової парадигми на постструктуралістську. Основою постмодерну стала критика структуралізму, адже всі новітні філософські та наукові концепції претендували на статус постструктуралістських. Визначаючи хронологічні рамки постструктуралізму, учені датують явище власне постструктуралізму 70-ми роками ХХ ст., деконструктивізму - 80-ми, а починаючи з другої половини 80-х рр. постструктуралізм починають ототожнювати з постмодернізмом. Особливий інтерес для гуманітарних студій становить постмодерністська теорія, розроблена у США. Там вона поширюється протягом 1960 - 1970-х рр. завдяки працям Мерло Понті, Р. Рорті й виявляється через деконструктивізм - особливу методологію аналізу ПХТ, коли його розглядають не як кінцевий продукт, а як процес самовідтворювання і продукування, як пізнавальний універсум (Р. Барт).
Постмодерністське світобачення вплинуло на оповідні техніки й стилістичні прийоми ПХТ руйнуванням всіх усталених правил та закономірностей їх застосування. У відповідь на це в сучасній лінгвопоетиці сформувався новий лінгвосинергетичний підхід (В. Бородько, М. Н. Епштейн) до трактування стилістичних прийомів як цілеспрямованих способів комбінації виражально-зображальних засобів різних мовних рівнів (фонетико-графічного, морфологічного, лексичного, синтаксичного, текстового) з постійною динамічною зміною їхніх функцій: підсиленням, зміщенням чи узагальненням. Постмодерністські мовностилістичні та композиційно-стилістичні прийоми завдяки своїй мінливості створюють у ПХТ наративний хаос, безкінечність мовних ігор на всіх рівнях, що, своєю чергою, породжує суто постмодерністський іронічний стиль письма, який віддзеркалює постструктуралістське сприйняття світу як абсурдного та непередбачуваного.