Літературознавчий аналіз творчої спадщини Д. Макогона у вимірах поетичних домінант та художнього себевияву. Визначення місця автора у літературному процесі України кінця ХІХ–початку ХХ ст. Жанровий діапазон та образно-стильові прикмети лірики Д. Макогона.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української літератури Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Погребенник Володимир Федорович, Національний педагогічний університет імені М.П. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Козачок Ярослав Вікторович, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, завідувач кафедри журналістики, проректор кандидат філологічних наук, професор Гаєвська Надія Марківна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої української літератури. Захист відбудеться «15» червня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.133.03 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Київському університеті імені Бориса Грінченка за адресою: 04053, м.Макогона обмежилося, в основному, передмовою до видання його поетичних і прозових творів, публікацією кількох його художніх текстів у збірнику «Письменники Буковини», а також окремими згадками в періодиці. У творах, які позначені цензурою й автоцензурою, реципієнт (реальний читач, професійний критик) мав розкодовувати, дешифрувати смисли, закладені автором. Комунікативна природа художньої творчості виявляється в кожному сегменті системи автор - твір - реципієнт (критик або читач). Необхідний неупереджений аналіз як життєвих перипетій автора, що знайшли пряме чи опосередковане відображення у його творах, так і рецепції текстів, що репрезентують індивідуальну письменницьку стратегію, змушуючи автора не лише враховувати реакцію читачів, а й пристосовуватися до потреб часу. Для досягнення визначеної мети використано такі методи дослідження - біографічний, завдяки якому життєпис і особистість письменника розглядаються як визначальний момент творчості, рецептивної естетики й поетики з урахуванням принципів системного підходу - для висвітлення процесу впливу художнього твору на читача як способу розкрити поетикальну структуру самого твору; порівняльно-історичний застосовано при аналізі проблематики і жанрово-стильових особливостей поезії і прози, визначенні спільних художніх і культурних домінант творів Д.У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено теоретико-методологічну основу, сформульовано мету та завдання, конкретизовано теоретичну та практичну цінність роботи, подано інформацію про апробацію результатів наукового пошуку, структуру й обсяг дисертації.Макогона «Мужицькі ідилії», до якої увійшли твори, написані впродовж 1900 - 1907-х рр. Ідіостиль Макогона-поета характеризується динамічною взаємодією реалізму й модернізму, простотою й невимушеністю поетичної мови з відверто реалістичними картинами існування особистості в антигуманному світі, рефлексійно-аналітичним типом мислення з емоційними, сповненими болю й розпачу переживаннями неправди, зла, дегуманізації суспільства. Уже на жанрово-композиційному рівні чітко вимальовуються особливості індивідуального авторського світобачення: тенденція до філософської заглибленості в проблеми індивідуального та суспільного буття, виразного розмежування моральних полюсів світу і повязана з цим конфліктність ліричного сюжету, заснованого на етичному протистоянні (правда - несправедливість, людяність - антигуманність, гармонія - дисгармонія), дихотомія двох світів у одному творі, могутнього й стражденного. Макогона, у площині його художніх творів можна виділити принаймні три функціональні різновиди долі: доля, яку слід вибороти (марші й рефлексії «Гей, молодь вкраїнська!..», «Гей, у «Січ»!», «О ти, пригноблений народе…»), доля як фатум, трансцендентна константа («Сівач і вітер», «Мужицькі думи восени»), і доля як елемент світопорядку, наслідок божественного втручання («Бог і Сава»). Макогона майже немає ідилічних пейзажних картин, а непідвладні людині природні стихії в його поетичному світі відтіняють насамперед дисгармонію в соціумі, увиразнюють суспільні протиріччя.