Сутність і головні форми втілення двійництва у творах В. Набокова, основні функції двійників у художній системі даного письменника. Закономірності використання в творах, що вивчається, а також оцінка значення в формуванні картини світу В. Набокова.
Аннотация к работе
Поетика двійництва у романах В.Наслідком цього є сприйняття світу як боротьби протилежностей, ця ж закономірність, проникаючи в систему літературних відносин автора-оповідача-персонажа, формує ефект подвійності у творі. Набокова, що забезпечують прочитання російськомовних романів письменника як конструктивної цілісності, вважаються память, гра та двійництво, які реалізуються як у подвоєнні персонажів, так і у принципах оптичного подвоєння часу-простору. Враховуючи позицію сторін, засновану на розумінні того, що перебування письменника за межами Росії спричинило оформлення «подвійного комплексу впливів»: з одного боку - традицій російського реалізму початку ХХ ст., а з іншого - модерністського й авангардного впливу Заходу, вважаємо необхідним зосередитися на таких проблемах узагальнюючого характеру: а) зясувати закономірності звертання автора до поетики «подвійного зору»; б) типологізувати різні моделі відносин, наявних у формулі Я / Двійник; в) визначити форми й засоби втілення двійництва в аналізованих романах; г) прокоментувати закономірності переакцентування ролі двійництва у творах В. Набокова. Усвідомлюючи, що двійництво проявляє себе невідємною складовою художнього мислення письменника, зазначимо: дуальність, моделююча відносини його героїв за принципом Я / Інший, визначається не тільки через образну систему, а й за допомогою сюжетно-композиційної стратегії. Близькі за своєю тематикою «Відчай» та «Запрошення до страти» ніколи не розглядалися у контексті обраної наукової проблеми, хоча саме вони можуть гідно продемонструвати як соціокультурні витоки теми набоківського двійницта, так і генезис цього літературного феномену у його творчості.«Історія дослідження двійництва» подано огляд провідних наукових праць з проблем двійництва як способу осмислення себе і світу. Двійництво у їхній творчості є прикладом того, як прагнення ідеалу стикається із повсякденністю і може призвести до роздвоєння свідомості. Другий розділ дослідження «Двійництво як образний елемент оповіді» присвячено аналізу варіантів персоніфікації двійництва, тобто вивченню і класифікації образів двійників у творах В. Набокова. «Персоніфіковані та неперсоніфіковані двійники» розглядаються форми існування двійника у романах В. Набокова. Набокова, можна стверджувати, що двійник у нього - це той, хто постає одним у двох іпостасях: дублер - актор, який грає роль близнюків; маска - обличчя, що представляє образ Іншого.