Вивчення художньої індивідуальності Арсенія Тарковського, визначення його ролі у постсимволістському розвитку російської літератури. Дослідження особливостей метрики, ритміки і строфіки поетичної спадщини. Вивчення мотивів та образності метапоезій автора.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ПОЕТИЧНИЙ СВІТ АРСЕНІЯ ТАРКОВСЬКОГО: КУЛЬТУРОЦЕНТРИЗМ, ПОЕТОЛОГІЯ, ВЕРСИФІКАЦІЯНауковий керівник:доктор філологічних наук, професор Ільїнська Ніна Іллівна, завідувач кафедри іноземних мов та літератури Херсонського державного університету Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, доцент Кочетова Світлана Олександрівна, професор кафедри зарубіжної літератури, декан факультету французької мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов кандидат філологічних наук, доцент Остапенко Ірина Володимирівна, доцент кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. Захист відбудеться 22 січня 2010 р. о 1230 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.02 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м.Тарковського - це яскравий взірець того, як поезія не лише пророкує долю, але й визначає її. Автор, який не спізнав учнівства, стає відомим лише у період “пізньої зрілості”. Тарковського ідентифікуються два етапи: прижиттєва поету критика (Анна Ахматова, О. Тарковський уникає долі багатьох талановитих поетів-сучасників, прихильників “єдино вірного вчення” й методу, що наступали “на горло собственной песне”. Тарковського демонструє зростання на межі ХХ-ХХІ ст. питомої ваги дисертацій - як літературознавчих (М.Тарковського”, що складається з двох підрозділів: “Проблема “поет та поетична творчість” у літературно-критичній спадщині А. Тарковського виступає культуроцентризм - точка опертя, що допомагає поету здобути духовні й естетичні орієнтири. Квазідидактичній позиції літератури соцреалізму, скерованій у бік авторитарного впливу на читача, та “істеричній навязливості нігілістичних поетів” авангарду поет-неокласик протиставляє рівноправний діалог свідомостей, що передбачає взаємну відповідальність як автора перед читачем, так і читача перед автором. Тарковського виокремлено кілька взаємоповязаних тематичних шарів семантичного поля “творчість”: це поезії про проблеми творчості (“Дождь”, “Порой по улице бредешь…”, “К тетради стихов”, “Рифма”, “Поздняя зрелость”); поезії про митців (“Анджело Секки”, “Дума”, “Поэт начала века”, “Словарь”, “Эсхил”, “Комитас”); цикли-реквієми, присвячені сучасникам - учителям, друзям та однодумцям поета (“Памяти Марины Цветаевой”, “Могила поэта”, “Памяти А.А. Тарковського належить творам, де поет розкриває “тайны ремесла”, вступаючи у відкритий діалог із традицією.