Причини, механізми розвитку й прояви подружньої дезадаптації при параноїдній формі шизофренії у жінок на етапі ремісії. Структура подружньої дезадаптації при різних типах ремісії шизофренії у жінок. Диференціація типів і якості ремісій шизофренії.
Аннотация к работе
Академія медичних наук україни ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇРоботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології. Офіційні опоненти: доктор медичних наук Бачериков Андрій Миколайович, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу невідкладної психіатрії та наркології; доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології. Захист відбудеться "_11_"________січня________ 2006 р. о __10.00___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м.В соціальному плані саме шизофренія завдає найсуттєвіших збитків як хворим, так і суспільству загалом, оскільки їй належить першість з інвалідності серед усіх психічних захворювань (П.В. Тим часом клініка ремісій при шизофренії залишається недостатньо вивченою, так само, як є далекою від свого розвязання і проблема профілактики рецидивів цього захворювання. Найбільшу складність у формуванні уявлень про структуру й типологію ремісій становить пошук критеріїв, на підставі яких можна було б з достатньою імовірністю проводити розмежування між клінічними проявами, які відтворюють загасаючий активний ендогенний процес, істинною дефіцитарною симптоматикою та стійким дефектом, що сформувався. Тим часом подружні стосунки хворих на шизофренію вельми мало вивчено, незважаючи на те, що вони, як і взагалі взаємовідносини цих хворих із протилежною статтю, є важливою складовою їх сімейного та соціального функціонування. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Клінічні аспекти та методи лікування шизофренії на сучасному етапі" (№ державної реєстрації 0102U002554) і науково-дослідної роботи кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: “Психопрофілактика порушень сексуального здоровя” (№ державної реєстрації 0100U004263).У 43 подружніх пар психокорекційна робота не проводилася; ця група була обстежена як контрольна та перебувала під наглядом з приводу обєктивізації результатів ефективності психокорекції в основній групі. Для визначення якості ремісії використали діагностичні критерії кваліфікації ремісій, наведені у МКБ-10, для уточнення диференціації ремісій ураховувалися також їх класифікація за Серейським. У 52,8% хворих мало місце нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання з типом ремісії В (37,1%) та А (15,7%), у 47,2% - неперервний перебіг захворювання з типом ремісії В. Клініко-психопатологічна симптоматика захворювання у 28,6% із цих хворих із параноїдним та 33,3% - з апатико-абулічним типом ремісії мала легкий ступінь вираженості, середній ступінь відзначався у 50,0% та 46,7% , виражений - у 21,4% і 20,0% обстежених відповідно. Таким чином аналіз результатів психодіагностичних досліджень показав, що в жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при ремісії будь-якого типу та якості мають місце суттєві проблеми в мікросоціальному функціонуванні.Наявні у хворих на параноїдну шизофренію параноїдний та апатико-абулічний типи ремісії характеризуються легким, середнім та вираженим ступенем залишкових психопатологічних проявів захворювання, причому переважає середній ступінь (у 43,1% при параноїдному та 38,7% при апатико-абулічному типі ремісії). Між зазначеними типами ремісії існують вірогідні відмінності у частоті визначуваних розладів: у пацієнток із апатико-абулічним типом ремісії переважає аутизм (p<0,01), у хворих із параноїдним типом ремісії до більшої міри потерпає рівень критичного усвідомлення захворювання (p<0,05). Особливість параноїдного типу ремісії полягає в наявності резидуальної параноїдної симптоматики та дефіцитарних порушень - зниження енергетичного потенціалу, явищ аутизму, структурно-логічних порушень мислення та дискордантності у емоційно-вольовій сфері. При параноїдному типі ремісії у хворих менш адекватні домагання, ситуативні реакції, уявлення про майбутнє і власну значущість, їм притаманна стенічність, комунікативність та контактність, тоді як у хворих із апатико-абулічним типом ремісії мають місце менша активність, резистентність та адаптивність, песимізм в оцінках актуального стану свого здоровя, сексуальних стосунків.