Аналіз життя вихідця з Поділля, агронома, кооператора, журналіста, педагога й науковця, голови управи Інституту дослідів Волині у Вінніпезі протягом 1956-1968 років М.Л. Боровського. Робота співзасновником і директором пасічного кооперативу "Рій".
Аннотация к работе
БОРОВСЬКИЙ - КЕРІВНИК ІНСТИТУТУ ДОСЛІДІВ ВОЛИНІУ ВІННІПЕЗІ У 1956-1968 РР.Мета цієї статті - представити багатогранну, колоритну постать подолянина Михайла Боровського, сконцентрувавши увагу на його науковій діяльності, керівництві Інститутом дослідів Волині у Вінніпезі. Батько був учителем і прекрасним господарем - хуторянином, громадським діячем, кандидатуру якого від волості було навіть висунуто до Державної думи. Спочатку працював у видавництві “Сільський світ” Євгена Порфировича Архипенка - вченого - агронома, 1919 року - міністра сільського господарства в уряді УНР, приват-доцента кафедри сільськогосподарської економіки і статистики Камянець-Подільського державного українського університету, видавця (1906-1909 рр. видавав журнал “Українське бджільництво” в Петербурзі, 1910 роки - журнал “Рілля в Києві”). агроном дослід боровський кооператив Його члени - Максим Бойко, Гнат Дучинський, Антон Молитвинник, Степан Миколайчик, Каленик Щерблюк, Тиміш і Володимир Мельники - через пресу звернулися до земляків на Заході, щоб ті взяли участь у зборі матеріалів про життя українців на Волині в 1917-1949 рр. під радянською, польською, і німецькою владою для публікації їх у збірнику “Волинь у боротьбі за волю України”.19 Так 21 липня 1951 року з ініціативного гуртка волинян у Вінніпезі оформився Інститут дослідів Волині, який поставив завдання “захищати шляхом друкованого слова історичну приналежність Волині як невідємної частини України”, “збирати матеріали для українських і чужинецьких дипломатів, що евентуально заступали б інтереси Західних областей України”, “... спростовувати невірне насвітлювання фактів “Товариства дослідників Волині” в СРСР та польського “Звйонзку Зєм Всходніх”, що діє на еміграції”, “. обєктивно представити визвольні події на Волині за науковим принципом”, “. доповнювати діяльність уже існуючих наукових установ”, “. піддержувати всі зусилля, що обєднуватимуть фізичну, духовну і наукову силу українського народу”.