Розгляд інструментів системи державного стимулювання інноваційних процесів машинобудування в сучасних нестабільних політично-економічних умовах. Дослідження впливу податкового стимулювання на активізацію інноваційної діяльності в машинобудуванні України.
Аннотация к работе
Налоговое стимулирование как фактор активизации инновационной деятельности машиностроительной областиНа основі опрацювання статистичних даних емпірично встановлено наявність звязку між державними фінансовими стимулами непрямої дії та величиною інноваційних витрат, а також між державними фінансовими стимулами і обсягом інноваційної продукції. Автором проведено комплексний аналіз впливу податкових пільг на динаміку інноваційних витрат машинобудування. Крім того, визначено залежність темпу приросту інноваційних витрат галузі від величини зменшення бази оподаткування та втрати бюджету внаслідок додаткового списання інноваційних витрат в машинобудуванні. Встановлені залежності надають можливість кількісно обґрунтувати майбутні результати фінансової складової державної інноваційної політики у машинобудуванні. На основі проведеного порівняльного аналізу, визначено, що застосування податкового стимулювання інноваційних процесів у машинобудуванні слід використати в рамках державної інноваційної політики.Досвід розвитку інноваційних процесів в економіці України свідчить про недієздатність ринкового саморегулювання, високу ризиковість освоєння та впровадження інновацій у виробництво. Причинами цього є те що інноваційні процеси потребують значних залучень фінансових ресурсів, а це є стримуючим фактором для більшості промислових підприємств. Від масштабів та результативності інноваційної діяльності залежить рівень конкурентоспроможності національної економіки, що є підґрунтям для забезпечення сталого економічного розвитку України. Тому, одним з пріоритетних завдань є формування державної інноваційної політики у сфері управління інноваційним розвитком використовуючи інструменти фінансової підтримки. Існують розбіжності щодо ступеня втручання держави у ринкові процеси в сфері інноваційної діяльності, однак більшість фахівців одностайні в тому, що держава не повинна залишати інноваційні процеси поза увагою.Над проблематикою застосування окремих фінансових інструментів у контексті активізації інноваційної діяльності працювали такі вчені, як: В.Александрова, Ю. Необхідно визначити, за яких умов більш ефективними є інструменти непрямої дії (фіскальні), які діють на всіх субєктів, що займаються інноваційною діяльністю, а за яких - прямої (цільове субсидування), які застосовуються вибірково. Сучасний стан державного фінансування інноваційної діяльності в Україні характеризується: нестабільністю законодавчого забезпечення фінансової підтримки інноваційної діяльності; призупиненням стимулюючих норм дії окремих статей чинних законів, зокрема у ЗУ «Про інноваційну діяльність» скасовано ст.17, яка передбачала надання державою безвідсоткового кредитування пріоритетним інноваційним проектам, призупинено дію ст. Задля подолання технологічних відставань та для забезпечення конкурентоспроможності української економіки за рахунок превалювання інноваційної складової, автор у даному дослідженні приділяє увагу одному з інструментів непрямої дії а саме, податковому стимулюванню інноваційної діяльності. Слід відмітити, що інновації дають віддачу у майбутньому, а витрати на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) та впровадження інновацій необхідно здійснити в поточному періоді.Як бачимо з таблиці 1, кожна одиниця втрат бюджету внаслідок податкових пільг зумовлює зростання інноваційних витрат підприємств на величину більшу за одиницю. В таблиці 2 наведено розраховані темпи приросту інноваційних витрат у машинобудуванні у випадку додаткового зменшення бази оподаткування на прибуток підприємств у відсотках від здійснених інноваційних витрат. В даній таблиці 2 недоотримання коштів бюджетом розраховувалося, як: (1) де, - величина бюджетних втрат внаслідок недоотримання податку на прибуток, млн. грн.; Розрахунки в таблиці 2 базуються на тому, що в результаті зменшення бази оподаткування буде зменшуватися податок на прибуток. Потрібно врахувати, зо згідно діючого законодавства з бази оподаткування податком на прибуток підприємств виключаються витрати на інноваційну діяльність у повному обсязі..Визначено, що державі необхідно доповнити ринкові стимули до фінансування інновацій додатковими заходами для стимулювання інноваційної-активності підприємств. На основі статистичного дослідження взаємозвязків між зростанням обсягів інноваційної продукції в машинобудуванні та обсягами державного фінансування та величиною податкових пільг, виявлено, що: 1) зменшення ставки податку на прибуток еквівалентно наданню пільг, що зумовлює зростання інноваційних витрат в галузі та виробництва інноваційної продукції; 2) зростання інноваційних витрат на 20%, потребує додатково зменшувати бази оподаткування на прибуток підприємств на 90%. Якщо додаткове зменшення бази оподаткування становитиме 30% то очікуваний темп зростання інноваційних витрат по галузі буде 7%; 3) втрати бюджету від надання податкових пільг у вигляді додаткового списання інноваційних витрат з бази оподаткування не зумовлять суттєвих бюджетних втрат.
Вывод
Причин, які зумовлюють необхідність державного регулювання інноваційних процесів достатньо багато, основні з них достатньо глибоко розглянуті в науковій літературі [3, 17]. Над проблематикою застосування окремих фінансових інструментів у контексті активізації інноваційної діяльності працювали такі вчені, як: В.Александрова, Ю. Бажал, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Дергачова, Л. Довгань, В. Паєнтко Т.В., Семиноженко В.П., Соколовська А.М., Яловий Г.К. та інші. Разом з тим, динамічні умови глобалізації та розвиток інноваційної діяльності, як визначального фактору підвищення конкурентоспроможності економіки вимагає узагальнення досвіду розвинених країн щодо використання фінансових інструментів з метою застосування окремих аспектів в межах діючої державної інноваційної політики (ДІП) в Україні. Всі фінансові інструменти в рамках ДІП можна віднести або до інструментів непрямої або прямої дії. Необхідно визначити, за яких умов більш ефективними є інструменти непрямої дії (фіскальні), які діють на всіх субєктів, що займаються інноваційною діяльністю, а за яких - прямої (цільове субсидування), які застосовуються вибірково. Сучасний стан державного фінансування інноваційної діяльності в Україні характеризується: нестабільністю законодавчого забезпечення фінансової підтримки інноваційної діяльності; призупиненням стимулюючих норм дії окремих статей чинних законів, зокрема у ЗУ «Про інноваційну діяльність» скасовано ст.17, яка передбачала надання державою безвідсоткового кредитування пріоритетним інноваційним проектам, призупинено дію ст. 21 та 22 про надання пільгового оподаткування субєктам інноваційної діяльності, звільнення від мита та сплати податку на додану вартість; відсутністю фінансової підтримки з державного бюджет (В Україні законодавчо встановлено, що бюджетні витрати на наукові дослідження мають бути не меншими за 1, 7 % ВВП [5]. Однак насправді з 2009 року і до тепер дана сума фінансування інноваційної діяльності в Україні з державного бюджету не перевищувала 0,5 % ВВП. Для порівняння у інноваційно-активних країнах світу дана сума сягає вище 3% [8, 9]). Така непослідовність надання та відміна податкових пільг, недофінансування інноваційної діяльності призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету та гальмує інноваційну діяльність.
Якщо звернутись до світового досвіду щодо активізації інноваційної діяльності, то найбільш поширеними є інструменти непрямої дії, а саме, пільгове оподаткування на суму інноваційних витрат та зменшення податкових зобовязань податку на прибуток (податковий кредит), які відіграють важливу стимулюючу роль інноваційного зростання.
Задля подолання технологічних відставань та для забезпечення конкурентоспроможності української економіки за рахунок превалювання інноваційної складової, автор у даному дослідженні приділяє увагу одному з інструментів непрямої дії а саме, податковому стимулюванню інноваційної діяльності. На особливу увагу на наш погляд, заслуговує дослідження доцільності застосування пільгового оподаткування для активізації інноваційних процесів у машинобудівній галузі за сучасних умов трансформації економіки України.
Слід відмітити, що інновації дають віддачу у майбутньому, а витрати на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) та впровадження інновацій необхідно здійснити в поточному періоді. Підприємство, витрачаючи кошти на НДДКР, сподівається, що в майбутньому за рахунок інновацій зміцнить свої ринкові позиції та отримає додатковий прибуток. Це нормальний ринковий механізм мотивації бізнесу до здійснення інновацій (за його дії промисловий сектор в США, Японії, інших розвинутих країнах самостійно без держави виділяє кошти на науково-дослідні роботи, впровадження інновацій тощо). Проведене в рамках проекту Європейського Союзу “Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні” виявлення перешкод для активізації інноваційних процесів на промислових підприємствах показало, що головним чинником, який перешкоджає інноваційній активності підприємств є дефіцит власного капіталу [7].
За таких умов, для машинобудування ринковий механізм стимулювання інновацій потенційно лишається, але він набуває другорядного значення. Основну частку ресурсів підприємства вимушені витрачати на поточні потреби, а не на інновації, результат від яких очікується в майбутньому. Утворюється своєрідна «пастка ринкового блокування інноваційного розвитку». Неспроможність здійснити інновації у поточному періоді зумовить те, що і в майбутньому машинобудування буде у такій же ситуації «виживання».
Варто звернути увагу на те, що зменшення та майже повна відмова від податкового стимулювання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств слід визнати хибною. Податкові пільги для інноваційних підприємств машинобудівної галузі потрібно не відміняти, а реформувати, систематизувати, впорядковувати та розраховувати їх економічний ефект [4].
За формою впливу на інноваційну діяльність податкове стимулювання належить до непрямих методів державного управління, а його сутність полягає у відмові держави від частини податкових надходжень в обмін на зростання обсягу інноваційної продукції з урахуванням визначених державою пріоритетів [3].
Однак, щоб застосовувати непряме стимулювання інноваційної діяльності в машинобудуванні, доцільно провести порівняльний аналіз ефективності застосування податкового стимулювання інноваційних процесів у машинобудуванні, які можуть бути використані в рамках державної інноваційної політики. Якщо розрахувати питому вагу підприємств машинобудування, які проводили науково-дослідні розробки (НДР), та підприємств, в яких інноваційна діяльність спрямована на придбання нового обладнання, то тенденція в зміні їх співвідношення - негативна (рис. 1).
Джерело: розраховано та побудовано автором згідно [14]
Рис. 1. Питома вага машинобудівних підприємств, що проводили НДР та придбали нове обладнання в інноваційних підприємствах машинобудування
Як бачимо з рис. 1, майже 60% інноваційно-активних машинобудівних підприємств не здійснювали власні НДР, а просто придбали нове обладнання та інші зовнішні знання. Частка машинобудівних підприємств, які дійсно проводять НДР є меншою. Майже 54% тих машинобудівних підприємств, які визначаються в Україні як інноваційні, в реальності інновації не продукують, але здійснюють діяльність в рамках стратегічних пріоритетів інноваційного розвитку, обмежуючись лише придбанням нового устаткування.
Зрозуміло, що придбання нового обладнання інших виробників є звичайною практикою для всіх підприємств, однак в умовах обмеженості державних ресурсів, які спрямовуються на підтримку інноваційних процесів, на нашу думку, доцільно було б диференціювати її для тих підприємств, які самі продукують інновації, та тих, які займаються придбанням їх в інших підприємств [7].
Отже, в рамках ДІП доцільно запровадити додаткові інструменти фінансової підтримки інноваційно-активним підприємствам машинобудування. Автор погоджується з думкою науковців [8, 11,13,16,17], які у своїх роботах відмітили, що у крупних компаніях завжди є проекти, які знаходяться на етапі масового випуску інноваційної продукції і проекти, які знаходяться на стадії науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок.
В силу цього, для крупних машинобудівних підприємств доцільним є податкове стимулювання через змінні податки. Під змінними податками розуміємо суму від якої залежить прибуток або обсяг реалізації продукції. Такий поділ є важливим, виходячи з того, що, на нашу думку, податкове стимулювання інноваційної діяльності буде ефективним тоді, коли пільги надаватимуться за значимими для підприємства на даному етапі податками.
Оцінимо економічні ефекти податкових стимулів активізації інноваційної діяльності в машинобудуванні, а саме: ефект прямого впливу податкових пільг на приріст інноваційних витрат комерційних фірм; ефект впливу податкових пільг на інноваційну поведінку фірм - збільшення питомої ваги інноваційної продукції, зміни в напрямах та методах здійснення інновацій.
Серед науковців [1, 2, 8, 10,17] поширена думка щодо позитивного впливу податкових пільг на динаміку інноваційних витрат. Найпоширенішим видом пільг є додаткове зменшення бази оподаткування податком на прибуток на певну частку від інноваційних витрат.
Скористаємось світовим досвідом для визначення оцінок впливу розміру податкових пільг на динаміку інноваційних витрат (табл. 1.).
Таблиця 1Таким чином на основі проведеного дослідження можна зробити висновки про те, що важливою проблемою при розробці державної інноваційної політики є вибір фінансових інструментів стимулювання інноваційного процесу. Визначено, що державі необхідно доповнити ринкові стимули до фінансування інновацій додатковими заходами для стимулювання інноваційної-активності підприємств. Кожна одиниця втрат бюджету внаслідок податкових пільг зумовлює зростання інноваційних витрат підприємств на більшу величину.
Найпоширенішим видом пільг є додаткове зменшення бази оподаткування податком на прибуток на певну частку від інноваційних витрат. На основі статистичного дослідження взаємозвязків між зростанням обсягів інноваційної продукції в машинобудуванні та обсягами державного фінансування та величиною податкових пільг, виявлено, що: 1) зменшення ставки податку на прибуток еквівалентно наданню пільг, що зумовлює зростання інноваційних витрат в галузі та виробництва інноваційної продукції; 2) зростання інноваційних витрат на 20%, потребує додатково зменшувати бази оподаткування на прибуток підприємств на 90%. Якщо додаткове зменшення бази оподаткування становитиме 30% то очікуваний темп зростання інноваційних витрат по галузі буде 7%; 3) втрати бюджету від надання податкових пільг у вигляді додаткового списання інноваційних витрат з бази оподаткування не зумовлять суттєвих бюджетних втрат.
Науковою новизною дослідження є обґрунтування доцільності впровадження державою податкових стимулів для активізації інноваційної діяльності в машинобудуванні, що дає змогу в рамках діючої державної інноваційної політики та прийнятих нормативно-правових актів внести поправки у діючу систему стимулюючих інструментів для інноваційно-активних підприємств, що призведе до поліпшення подальшого функціонування даних субєктів господарювання за сучасних ринкових умов.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що за результатами проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, які дозволяють активізувати інноваційний розвиток машинобудівних підприємств. Отриманий теоретичний доробок може бути корисним підґрунтям для подальших теоретичних та практичних досліджень в даному напрямку.
Перспективи подальших наукових розробок за даним напрямом полягають у проведенні поглибленого комплексного впровадження фінансових інструментів прямої та непрямої дії в рамках діючої державної інноваційної політики України.
Список литературы
1. Бова Т. В. Державна інноваційно-інвестиційна політика України: теорія, методологія, напрями розвитку: монографія / Т. В. Бова. - Донецьк: Юго-Восток, 2011. - 450 с.
2. Демянюк О.Б. Податкові важелі стимулювання інноваційної діяльності / О.Б. Демянюк // Інноваційна економіка. - 2010. - № 2. - С. 241-245.
4. Емельянов С.В. США: государственная политика стабилизирования инновационной конкурентоспособности американских производителей. [Електронний ресурс] / С.В. Емельянов - Режим доступу: http://www.cfin.ru/press/management/2002-3/08.shtml
5. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15
6. Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків та податкових пільг». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/713-18
7. Знаменський І.О. Необхідність державного регулювання інноваційної діяльності [Електронний ресурс] / І.О. Знаменський // Науковий вісник Академії муніципального управління. Сер. «Економіка». - 2009. - № 6. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_ekon/2009_6/36.pdf
8. Иванова Н. Инновационная сфера: Итоги столетия / Н. Иванова // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - № 8. - С. 22 - 34.
9. Інноваційна політика: Європейський досвід та рекомендації для України. - Том.1. - Ключові особливості інноваційної політики в якості основи для розробки заходів сприяння інноваціям, що спрямовують Україну до заснованої на знаннях конкурентоспроможної економіки - порівняння ситуацій в ЄС та Україні. Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні». - К.: Фенікс, 2011. - 214 с.
10. Крамський Д.Ю. Формування стратегій інноваційного розвитку підприємства [Електронний ресурс] / Д.Ю. Крамський // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: Актуальні проблеми управління та фінансово-господарської діяльності підприємства. - 2011. - №8. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vcpi/TPTEV/2011_8/stati/82011_33.pdf
11. Кризська Р. Ю. Механізми державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні: автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Р. Ю. Кризська; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2012. - 20 с.
12. Налоговое стимулирование инновационных процессов [Електронний ресурс] / Отв. ред. - Н.И. Иванова. - М.: ИМЭМО РАН, 2009. - 160 с. - Режим доступу: http://www.imemo.ru/ru/publ/2009/09036.pdf
13. Нємець Л. До питання функціонування технопарків у світі і в Україні /Л. Нємець, Н. Грищенко // Часопис соціально-економічної географії. - 2010
14. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
15. Податковий кодекс України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
16. Сухоруков А. Пріоритети розвитку машинобудівної промисловості у рамках антикризової політики України". Аналітична записка [Електронний ресурс] / А. Сухоруков, О. Собкевич Є. Бєлашов - Інститут стратегічних досліджень при Президенттові України- 2011. - Режим доступу:- http://www.niss.gov.ua/articles/451/
17. Шевчук С.В. Державне регулювання як важливий фактор активізації інноваційних процесів в Україні // Збірник наукових праць державної податкової служби України. - 2011. - № 1. - С.632-642.