Податкове регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в умовах ринкової трансформації - Автореферат

Національна Академія Наук УкраїниРобота виконана у відділі проблем економічної трансформації Росії Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Науковий керівник доктор економічних наук, професор, Новицький Валерій Євгенович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник відділу проблем економічної трансформації Росії. Захист відбудеться “21 ”вересня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м.Актуальність теми дослідження обумовлена посиленням інтеграційних процесів у світовій економіці, які ставлять конкретні вимоги до розвитку та функціонування національних господарських систем у сфері оподаткування. Для України нагальною потребою виступає вдосконалення податкової системи, яка сприятиме стабілізації і конкурентоспроможності її економіки при входженні в світове господарство. Розвиток економічних процесів трансформаційного періоду в країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна, засвідчив різну міру податкового регулювання і ролі, яка йому надавалась. Значимість вивчення теоретичного та практичного досвіду податкового регулювання економічних процесів в умовах відкритої економіки полягає в необхідності розробки підходів до оподаткування в Україні з огляду на необхідність інтеграції до світових економічних інституцій. Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами було здійснено шляхом отримання основних результатів дослідження внаслідок безпосередньої участі автора у виконанні науково-дослідних тем Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Проблеми трансформаційних процесів в країнах з перехідною економікою в контексті світового досвіду” (1998 р., УДК 330.34, № державної реєстрації 0198У005149), “Порівняльний аналіз соціально-економічного розвитку України та Росії в контексті їх входження до світової економіки” (2000-2001 рр., УДК 330.342.001.36, № державної реєстрації 0100У000738).1.1 Розвиток методологічних підходів до оподаткування в сучасній міжнародній економічній кооперації2.1 Функціонування податкової системи в зовнішньоторговельних відносинах3.

1. Основний зміст оподаткування зовнішньоекономічний податок

У вступній частині обґрунтовано актуальність, мету і задачі дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, їх зв‘язок з науковими розробками, приведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження.

В першому розділі розглядаються загальні риси світової економічної співпраці, теоретичні підходи до відкритих економічних стосунків та обумовлюється прийняття теоретичного положення про відкрите економічне співробітництво як процес, що впливає на характер економічних стосунків в державі і ті, в свою чергу, регулюють подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності країни. Виходячи з особливостей сучасного розвитку світових господарських зв‘язків, загальною тенденцією співіснування країн є їх інтеграційна економічна політика.

Економічна інтеграція охоплює грошово-кредитні, податкові та соціальні аспекти і веде до статичних та динамічних наслідків економічного розвитку. Це, насамперед, такі ефекти як розширення торгівлі окремої країни з країнами - членами економічного інтеграційного блоку та відносне зменшення торгівельних стосунків з третіми країнами; економія на адміністративних видатках при усуненні різного роду бар‘єрів, спрощення процедури митного оформлення вантажів; поліпшення торгівлі з третіми країнами економічного блоку в цілому в порівнянні з умовами торгівлі окремих країн; посилення ринкових позицій у світовому господарстві окремого учасника інтеграційного блоку, в тому числі у відносинах з третіми країнами.

В цьому контексті необхідно підкреслити також тісний зв‘язок між національною та зовнішньоекономічною сферами господарювання, а отже і безпосередній вплив внутрішнього оподаткування на світові господарські відносини національних підприємств.

Розвиток теоретичних підходів до оподаткування свідчить про його вирішальне значення насамперед як засобу задоволення потреб держави у бюджетних надходженнях. Однак вже в період меркантилізму оподаткуванню надається значна роль як механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності країн. Подальший розвиток наукової думки обумовлює відношення до податку як до елементу фінансової політики, формуються підходи до його функціональних та категоріальних характеристик.

Загальні підходи до регулятивної дії податкової системи походять від основних економічних моделей участі держави в господарському житті: політики “laisse faire” чи “faire aller”. Крім цього, в процесі розвитку господарських систем виникали різні фундаментальні наукові економічні течії, що відносяться до класичних, неокласичних, марксистських та інших шкіл, які обумовлювали і функціональні риси податкових систем.

Результатом розвитку та трансформації економічних систем стало сучасне відношення до податку як до “фінансової клітини” у сфері державних фінансів, частини суспільного буття, а отже і впливового засобу здійснення державою економічної політики. Саме ця точка зору забезпечує всебічне вивчення дії податкових механізмів на економічні процеси, аналіз та розробку основних моделей побудови податкових систем, використання податку як засобу одночасного забезпечення бюджетних потреб у доходах та регулятивного і стимулюючого фактору економічного розвитку. Звідси походять функції податку, до основних з яких прийнято відносити фіскальну, соціальну та регулюючу.

Податкова система, що являє собою сукупність податків, зборів, мит, обов‘язкових платежів, які справляються на території держави згідно її законодавства, визначає права та обов‘язки сторін, що приймають участь у податкових взаємовідносинах. Податкова система як складова фінансового блоку економіки трансформується разом з трансформацією тої чи іншої економічної моделі в окремій країні. Тому функціонування національної системи оподаткування слід розглядати в залежності від стану економічного базису та суспільно-політичної надбудови.

Загальний підхід до податків на сучасному етапі можливо окреслити класифікацією їх на групи: за об‘єктом оподаткування прийнято поділяти податки на прямі та непрямі; в залежності від органу, який стягує податок - на державні та місцеві; в залежності від використання - на загальні та цільові. З огляду на зовнішньоекономічний аспект оподаткування, необхідно зазначити, що в останні роки з‘явився новий вид наднаціональних податків - міждержавні податки (існуючий в країнах Європейського Союзу податок на імпортну сільськогосподарську продукцію, кошти від сплати якого надходять в бюджет ЄС).

Методологія застосування прямих податків побудована на стягненні їх безпосередньо з доходу або з майна платника, а непрямих - з руху доходу або товару (платником в даному випадку виступає споживач). В цілому, якщо характеризувати країни з ринковою економікою, структура податкових надходжень має такий вигляд: 37,4% складають податки на доходи і прибуток; 31,3% - непрямі податки; 22,2% - платежі в фонд соціального страхування; 9,1% - інші податки. У більшості країн (США, Великобританія, Японія, Канада та інші) переважають прямі податки. Класична вимога до системи прямого та непрямого оподаткування, взагалі, полягає в тому, що фіскальну функцію виконують переважно непрямі податки, а регулюючу - прямі.

Розвиток податкових систем на сучасному етапі економічної еволюції як об‘єктивну необхідність зобов‘язує приймати до уваги зовнішні аспекти податкової політики, а конкретніше - той вплив, який здійснюють податки на конкурентоспроможність країни на світовому ринку.

Аналіз використання митних платежів при зовнішньоекономічній діяльності дає змогу констатувати, що в результаті застосування імпортного тарифу у споживачів та іноземних імпортерів зменшується економічний ефект від здійснення торгівельної операції. Для держави ж застосування тарифу дозволяє досить легко збирати податок і, окрім цього, він є ефективним засобом захисту вітчизняних товаровиробників. Експортний податок насамперед є вигідним споживачам країни-експортера, але погіршує становище підприємств-експортерів. Для держави (особливо що економічно розвивається та має дефіцит валютних ресурсів) виникає проблема вибору: або забезпечувати національних споживачів високоякісними товарами і збільшувати джерело бюджетного доходу, або сприяти збільшенню надходження до країни валютних ресурсів.

Оподаткування в національних господарських системах має безпосередній вплив на надходження капіталу до країни. Занадто високі ефективні ставки оподаткування можуть зменшити інвестиційну активність, а відносно низькі ставки здатні залучити інвестиції до мобільних виробництв, тобто які досить легко при необхідності згорнути. Сама ставка податку не дає об‘єктивної уяви про ступень оподаткування, тобто суми доходу, яку отримує інвестор після сплати податкових платежів. В даному випадку мається на увазі спосіб обчислення оподаткованого прибутку, а саме нарахування амортизації, облік запасів, віднесення проценту за кредит і збитків до складу виробничих витрат. Крім цього, сучасні зарубіжні методики оподаткування передбачають додаткові стимули інвестування - податкові канікули, податкові інвестиційні відрахування, податкові інвестиційні кредити. Такі чинники дають змогу пояснити відмінність фактичного податкового тиску від того, що прийнятий у вигляді законодавчо встановленої базової ставки.

Сучасна методологія системи побудови окремих видів податків в зарубіжних країнах формується, як правило, з урахуванням уникнення подвійного оподаткування на різних рівнях адміністративного управління, заохочення до розвитку пріоритетних для держави напрямків економічної діяльності. Особливо важливим дане питання постає з огляду на “відкритість” економіки України, а отже і необхідність врахування зовнішньоекономічного чинника при здійсненні національної податкової політики.

У другому розділі проведено аналіз практичного застосування іноземними країнами податкових регуляторів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, при здійсненні експортно-імпортних операцій та залученні в національну економіку іноземних інвестицій.

Загальний підхід до застосування податкового регулювання в сфері зовнішньоторговельних відносин обумовлено участю країн в тому чи іншому економічному угрупованні, застосування тарифних обмежень викладені в угодах про режим здійснення торгівельних операцій. Даний підхід був зумовлений розумінням неможливості стабільного функціонування без спільних для усіх країн механізмів координації, які знайшли втілення в рамках домовленостей ГАТТ/СОТ.

В багатьох країнах, насамперед, в країнах ЄС, середня величина імпортного тарифу на готову продукцію значно перевищує зазначену величину на сировинні матеріали. Важливим напрямком вдосконалення тарифної політики є більш детальна диференціація тарифів по товарах, що ввозяться. Так, країни з розвинутою ринковою економікою відрізняються детальною диференціацію тарифів від країн, що розвиваються та з перехідною економікою.

В процесі лібералізації зовнішньої торгівлі важливим є не тільки зниження середніх рівнів тарифів, а і зменшення різниці між різними його рівнями, виключення пільг, крім тих, що надаються в рамках спеціальних режимів торгівлі. Аналіз рівнів імпортного тарифу в економічно розвинених країнах дає змогу констатувати диференціацію у підходах до його величини - в країнах ЄС та Японії спостерігається більш високий рівень імпортного протекціонізму, ніж в США. Взагалі такі підходи обумовлені стратегією країни щодо зовнішньоекономічних зв‘язків. Наприклад, зовнішньоекономічна політика Японії була спрямована на першочерговий розвиток експорту і держава всіляко заохочує активізацію експортних операцій різними засобами, в тому числі і створенням відповідного податкового режиму, спрямованого на зменшення податкового навантаження на експорт і одночасно підвищення імпортних тарифів.

Тарифи та податки в зовнішньоторговельних відносинах є насамперед дієвим інструментом стимулювання вітчизняних виробників, які використовують імпортовані ресурси, та їх захисту. Саме з цією метою вони використовуються в розвинених країнах. Даний висновок підтверджується тим фактом, що в загальних доходах бюджету цих країн, надходження від даного виду податків складає незначну частину. Так в США надходження до державного бюджету головним чином митних зборів в останні роки складає всього 1,4%. Однак країни з недостатньо розвинутою ринковою економікою використовують податки на зовнішні економічні операції як джерело наповнення бюджету, враховуючи до того ж простоту в їх збиранні.

Аналіз трансформаційних періодів національних економік в різних країнах світу дає можливість констатувати необхідність посиленого протекціоністського впливу на зовнішньоторговельні операції при початкових стадіях лібералізації. Позитивні результати такої політики були отримані країнами Східної Азії (Сінгапур, Філіппіни, Південна Корея), а також Китаєм

Країни Центральної та Східної Європи в перехідний період також активно використовували засоби податкового захисту національних виробників від зовнішньої конкуренції, і імпортні тарифи були зменшені лише при вступі в ГАТТ. Крім цього проводилась політика заохочення експортної діяльності шляхом надання різноманітних податкових пільг.

Країнами СНД податкова зовнішньоторговельна політика проводилась шляхом активного розширення імпорту при анти експортній орієнтації, за мету якої було утримати товари в країні. В результаті дійові обмеження імпорту, що мали захистити вітчизняних товаровиробників, були відсутні і до того ж були втрачені експортні позиції на зовнішньому ринку. Тільки з середини 90-х років намічаються тенденції лібералізації підходів до експортного оподаткування. Це дозволило значно змінити кількісну та якісну складову експорту. Наприклад, завдяки зниженню податкового навантаження, Росія поновила свої позиції в експорті сировини, в галузі військово-промислового комплексу та космічній галузі.

На відміну від країн Балтії, які орієнтувались на радикальні та швидкі перетворення при трансформації економік, в країнах СНД виявилась структурна негнучкість економіки, затяжний характер мала неконкурентоспроможність національних товаровиробників і як результат - відбулась активізація протекціоністських підходів для захисту вітчизняного товаровиробника.

Однак занадто рішучі протекціоністські заходи поряд з втратою бюджетних надходжень призвели до переходу значної кількості імпортних операцій в “тіньовий” сектор економіки, тобто реального захисту національного товаровиробника не відбулось. Так в Росії незареєстрований імпорт досягав 24% від загального обсягу російського імпорту.

Отже виникає необхідність пошуку компромісу між протекціонізмом та лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності. До цього країни, які розвиваються або мають перехідну економіку, підштовхує бажання інтегруватись в діючі міжнародні економічні союзи, що в свою чергу потребує загально прийнятого в світовому співтоваристві рівня відкритості національної економіки.

У третьому розділі оподаткування зовнішньоекономічної діяльності України розглядається як важливий інструмент її регулювання, який впливає на обсяги і структуру експортно-імпортних потоків, залучення в національну економіку іноземних інвестицій.

Характерною рисою стартового етапу економічних трансформаційних перетворень в Україні стало те, що її економіка була інтегрована в економічну систему Радянського Союзу на залежній основі. Зокрема, поставками з Росії перекривалось більше як 90% потреб у нафті та близько 70% - у газі. В результаті поступово наближення ціни енергоносіїв до світових стандартів, продукція національних товаровиробників ставала неконкурентноспроможною на зовнішньому ринку, що в значній мірі стримувало експорт. В цьому випадку доцільним було б зниження багатьох експортних обмежень, в тому числі і податкових, для підтримання експортної орієнтації національних підприємств. Але Україна, як і інші країни СНД, на першому етапі лібералізації здійснювала антиекспортну політику, спрямовану на обмеження експорту для насичення товарами внутрішнього ринку.

Поступова лібералізація експортної податкової політики в реаліях здійснювалась шляхом підтримки домінування в структурі експорту товарів з низьким рівнем доданої вартості (як правило напівфабрикати та сировина). Це призвело до негативного впливу на розвиток вітчизняних підприємств та позбавило країну бюджетних надходжень.

Поряд з цим на початковому етапі лібералізації проводилась політика вільної імпортної торгівлі, яка не передбачала митно-тарифного захисту стратегічних галузей та видів національного виробництва. Тільки з січня 1993 року було введено систему імпортних мит згідно Єдиного митного тарифу України, яка передбачала для більшості імпортних позицій ставки мит на досить низькому рівні 0-10% і лише для незначної частини товарів вони складали 15-30%, максимум досягав 50%, що було досить зваженою величиною за міжнародними стандартами.

У звязку з погіршенням стану платіжного балансу та з метою підвищення рівня економічного захисту вітчизняного товаровиробника, митно-тарифна політика почала поступово розвиватись в напрямку посилення протекціонізму. В 1998 році були значно збільшені ставки ввізного мита на більш як 1500 товарних позицій товарної номенклатури ЗЕД. Для збільшення ставок в середньому був застосований подвійний коефіцієнт. Підвищення ставок завдавало відчутного підвищення ціни імпортних товарів широкого вжитку.

В квітні 1998 року перегляд ставок ввізного мита відбувся по значному переліку товарів, які до цього найменше піддавались тарифним методам регулювання. Слід зазначити, що у складі митного тарифу майже не залишилось товарів зі ставками, що встановлені в січні 1993 року (так, за період з моменту прийняття митного тарифу, змінам було піддано більше 95% тарифних ставок).

Однак аналіз протекціоністських дій, спрямованих на захист вітчизняних товаровиробників після проведеної радикальної лібералізації зовнішньоторговельної політики, свідчить про їх недостатню ефективність. Так, тенденція до підвищення тарифного протекціонізму була нейтралізована “тінізацією” імпортної торгівлі з ухиленням від сплати мит та інших прикордонних податків. Простежувались відсутність зваженої та збалансованої політики в питаннях регулювання імпорту, лобіювання окремих галузей щодо зменшення або збільшення ставок мита без урахування їх впливу на інші галузі економіки, практична неможливість визначення товарів критичного імпорту. Підвищення рівня оподаткування імпортних лікеро-горілчаних та тютюнових виробів повинно було дати позитивний вплив щодо підтримки національних виробників аналогічної продукції та збільшити бюджетні надходження від українських підприємств та імпортерів. Однак прозорість кордонів спрямувала даний вид імпорту, по більшості, у нелегальний сектор. Крім цього була надана занадто широка система тарифних преференцій у відношенні до країн, що розвиваються, але мають рівень життя вище ніж в Україні.

Характер надходжень платежів до бюджету від здійснення зовнішньоекономічних операцій також свідчить про невиважену політику, яка проводилась щодо митно-тарифного оподаткування. Так питома вага цих надходжень в Зведеному бюджеті України становить дуже незначний відсоток з огляду на складну економічну ситуацію взагалі (зокрема, дефіцит бюджетних коштів) та недостатньо позитивні результати експортно-імпортної діяльності, а також в порівнянні з багатьма країнами з перехідною економікою. Так цей показник в 1991 році становив 0,4%, в 1992 р. - 0,6%, в 1993 р. - 4,0%, в 1994 - 1,7%, в 1995 р. - 2,1%, в 1996 р. - 1,5%, в 1997 р. - 2,6%, в 1998 р. - 4,53%.

Особливість побудови внутрінаціональної податкової системи полягала в тому, що вона відбувалась не еволюційним шляхом, як у більшості розвинутих країн з ринковою економікою, а в процесі зламу централізованої системи планового перерозподілу прибутку. Так, першими кроками становлення системи оподаткування було суто фіскальна спрямованість на забезпечення податкових надходжень до бюджету. Як наслідок до 1995 р. спостерігається поступове збільшення частки загальних державних доходів в ВВП (25,7% в 1991 р.), яка в 1994 р. досягла 43,5% і тільки тоді почала поступово знижуватись (в 1998 році питома вага доходів Зведеного бюджету у ВВП становила 27,7%).

Характерною ознакою розвитку податкової системи була висока ступінь нестабільності законодавства. З одного боку, стадія розвитку та становлення економіки неминуче призводить до постійного коригування у підходах, зокрема в оподаткуванні, про що свідчить і досвід багатьох країн з перехідною економікою. З іншого - занадто частий перегляд встановлених правил, і особливо в стратегічному плані, призводить до дезорієнтації вітчизняних та іноземних господарюючих суб‘єктів, тобто порушується така вимога до оподаткування, як передбачуваність.

Постійні зміни в оподаткуванні іноземного капіталу щодо надання податкових пільг та знижок іноземним інвесторам спричинили посилення негативного відношення до інвестиційного клімату в Україні (зменшенням негативної реакції з боку інвесторів могло бути введення інших стимулюючих заходів: наприклад, надання можливості приватизувати підприємство, якщо воно продуктивно працювало, або при суттєвому збільшенні інвестованого капіталу).

Доцільною в плані контролю має бути раціональна обмеженість в методах, сферах інвестування, створення окремих регіональних чи галузевих програм для вивчення результатів інвестиційної політики. Саме такими програмами заохочення інвестицій можуть бути спеціальні економічні зони, створення яких в останній час набуло поширення і призвело до позитивних результатів. Взагалі по СЄЗ і територіях пріоритетного розвитку на початок 2000 р. затверджено 152 інвестиційних проекти, загальний обсяг інвестицій за якими становить 797 млн. дол. США. Позитивним є те, що 476, 3 млн. дол. США (майже 70%) передбачено залучити коштами; 200,5 млн. дол. США - матеріальними цінностями; 1,9 млн. дол. США - у вигляді матеріальних активів і 2,3 млн. дол. США - цінними паперами.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обґрунтуванні необхідності комплексного вдосконалення податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни. В результаті дослідження запропоновані засоби проведення митно-тарифної та внутрінаціональної податкової політики, застосування яких приведе до підвищення інтегрованості економіки України у світове господарство при одночасному підвищенні її конкурентоспроможності.

Теоретичні принципи функціонування податкових систем, механізми використання податків для максимальної оптимізації виконання покладених на них функцій, які сформувались протягом історичного розвитку економічних систем, повинні використовуватись для дослідження відкритих економічних процесів у світі, проблем міжнародної співпраці. Необхідність такого вивчення актуалізується в зв‘язку з різними підходами наукових шкіл та течій до оподаткування в процесі розвитку національних та глобальної економічних систем і залежить від їх критичного або позитивного економічного та соціально-політичного стану.

Вивчення основних тенденцій застосування податку як регулятивного механізму дозволило усвідомити доцільність та необхідність поступової зміни акцентів від суто фіскальної функції оподаткування до регулюючої. Коопераційна економічна концепція розвитку повинна спиратись саме на регулятивний механізм зовнішньоекономічних процесів та не допускати надмірної фіскалізації і, перш за все, до міжнародного капіталу. Пропонується розглядати податок не в двофазовій системі податок - бюджетний доход, а в трьохфазовій - податок - економічний розвиток - бюджетний доход. Взагалі доходи бюджету будуть значно вище в останньому варіанті завдяки тому, що податок не буде вичерпувати джерело подальших бюджетних доходів. Тобто оподаткування повинно заохочувати платників щодо збільшення отриманого прибутку.

Сучасний стан розвитку економічних систем вимагає критичного переосмислення класичних підходів до оподаткування, які склались в країнах у процесі тривалої трансформації національних економік ринкового типу з багатьма елементами їх інтеграції, коли йдеться про використання досвіду країною, яка є значно слабшою в економічному аспекті. Тобто податкова система повинна мати розвиток в напрямку національних пріоритетів, поступово наближаючись до загальносвітових правил функціонування для забезпечення подальшої інтеграції національної економіки в світове господарство.

Важливим принципом, який втілений в податкових системах розвинених країн, є неупередженість по відношенню до іноземного капіталу в порівнянні з національним. При цьому маються на увазі можливі негативні наслідки, які можуть бути спричинені як дискримінаційним, так і занадто ліберальним відношенням до іноземних інвестицій. Тобто створюються однакові можливості до розвитку нерезидента і резидента, що сприяє справедливій конкуренції в їх економічній діяльності. Податкові важелі митно-тарифної політики в цьому випадку виступають як цінорегулюючий механізм в експортно-імпортній діяльності, а пряме прибуткове оподаткування створює рівні можливості щодо розвитку підприємства та обсягів інвестованого капіталу.

Механізм участі України в світовому господарському процесі повинен базуватись на національній податковій системі, яка має чітко визначені напрямки свого розвитку, діє на науково обґрунтованій методиці, що синтезує вже існуючий світовий теоретичний та практичний інструментарій міжнародної кооперації. Оподаткування має стати важливим елементом визначеної інтеграційної стратегії України, засобом входження в міжнародні економічні інституції на засадах максимальної конкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно в законодавчому порядку прийняти концептуальні напрями побудови системи оподаткування як окремий документ, або як частину Податкового Кодексу України.

Експортне оподаткування необхідно проводити шляхом встановлення податкових ставок таким чином, щоб максимально зменшити частку сировинної продукції в структурі експорту. Дієвим засобом є моніторинг цінової політики на зовнішніх ринках, щоб мати змогу підвищувати експортні податки без зменшення обсягу експортованої продукції та для уникнення антидемпінгових санкцій до українських товарів з боку інших держав. Це буде також корисним щодо збільшення надходжень до бюджету України.

Для збільшення обсягу експортованої готової продукції слід передбачити її обов‘язковий вивіз за межі України у встановлених пропорціях до загального обсягу виробленої продукції підприємствами-інвесторами при наданні їм податкових пільг і знижок. При чому такі знижки доцільно пов‘язати у відсотковому співвідношенні до обсягу експорту. З метою уникнення великих обсягів бартерних операцій, податкові та митні пільги повинні надаватись виключно при грошовій оплаті експортованої продукції.

Об‘єктивність ситуації, що склалась в зв‘язку з невиваженим регулюванням імпорту, вимагає більшої диференціації ставок при його оподаткуванні для обмеження надходження в країну товарної продукції широкого вжитку, яку мають змогу виготовляти національні підприємства. Однак при запровадженні протекціоністських заходів необхідно проводити узгодження дій з міжнародними зобов‘язаннями та свої наміри до їх практичного втілення доводити до міжнародних організацій.

При посиленні протекціонізму корисно врахувати те, що велику частку імпорту складає нелегальний імпорт з-за неналежного контролю та прозорості державних кордонів з країнами колишнього СРСР. Тобто при значному підвищенні оподаткування імпорту збільшиться нелегальна його частка, що завдасть шкоди легальним імпортерам та зменшить результативність даних заходів. Тому необхідна попередня підготовча робота в плані підвищення рівня контролю за експортно-імпортними потоками.

Податкове регулювання діяльності спеціальних економічних зон та територій зі спеціальним інвестиційним режимом засвідчило свої позитивні наслідки вже сьогодні. При наданні податкових пільг і знижок підприємствам, що працюють в цих регіонах, необхідно вводити, наприклад, податкові канікули чи збільшувати термін їх дії в залежності від задекларованого обсягу отриманого прибутку (це буде корисним для заохочення його реінвестування), а також ступеня витратності виробництва (забезпечить повне стягнення бюджетних платежів).

Крім остаточності у визначенні податкових ставок слід подальше реформувати амортизаційну політику для сприяння оновленню виробничих потужностей підприємств. Також корисним є ініціювання реінвестування прибутку шляхом встановлення податкових знижок у відсотковому розмірі від суми реінвестованого прибутку.

Умовою здійснення регулювання шляхом зменшення прямого прибуткового оподаткування підприємств є пошук альтернативних джерел бюджетних надходжень на перших етапах їх зниження. Компенсацію бюджетних втрат податку на прибуток забезпечать заходи регулювання експортно-імпортних операцій, про що йшлося. Крім цього, при виваженій податковій політиці та розвиткові інших економічних інституцій можливо буде розраховувати на поступове нарощування обсягів іноземних інвестицій в економіку України, що в свою чергу також сприятиме збільшенню бюджетних надходжень.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Рибак С.О. Роль держави в економічних поглядах (до класичної політекономії) // Збірник праць вчених. Вип. 6. - К.: ІСЕМВ НАН України, 1997. - С. 27-35.

2. Рибак С.О. Методика прогнозування надходжень до бюджету // Збірник праць вчених. Вип. 15. - К.: ІСЕМВ НАН України, 1998. - С. 37-39.

3. Рибак С.О. Регулювання експортно-імпортних операцій системою митного оподаткування // Збірник праць вчених. Вип. 16. - К.: ІСЕМВ НАН України, 1998. - С. 3-9.

4. Рибак С.О. Нетарифні бар‘єри як засіб регулювання імпорту // Збірник праць вчених. Вип. 18. - К.: ІСЕМВ НАН України, 1998. - С. 28-32.

5. Рибак С. Розвиток вітчизняного та іноземного підприємництва в Києві забезпечує наповнення державної казни // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №7. - С. 17-18.

6. Рибак С. Витратити ми зможемо тільки те, що заробимо // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №9. - С. 36-37.

7. Рибак С. Використання податкового регулятору в зовнішньоекономічній діяльності // Збірник наукових праць. Вип. 25. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2000. - С. 41-46.

8. Рибак С. Експортна політика України трансформаційного періоду: податковий аспект // Збірник наукових праць. Вип. 26. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2000. - С. 140-144.

9. Рибак С. Податкові пільги треба впорядкувати // Налоговый, банковский, таможенный консультант. - 1999. - №17. - С. 2.