Дослідження економічного становища українського населення, зумовленого подіями національно-визвольної революції другої половини XVII століття. Характеристика причин різновекторності політичних і економічних інтересів гетьмана Богдана Хмельницького.
Аннотация к работе
Так, зокрема, відзначав, що «успіх боротьби одразу поставив південно-руський народ в те положення до якого вія постійно прагнув і в якому жив ще в давні часи під владою своїх князів... общинний лад був відновлений, а головне, не стало ненависних народом панів та гніту...». Розглядаючи діяльність гетьмана щодо розвязання гострих політичних та економічних питань, О Левицький зауважує, що Богдан Хмельницький піклувався лише про інтереси реєстрового козацтва та православної церкви, тобто його політика носила вузькокласовий характер: «Після знаменитої поразки поляків під Зборовом... Так, описуючи ставлення селян до панської шляхти, яка повернулась з дозволу гетьмана у свої маєтності, вона зазначає: «Про те, щоб повернути старі права над підданими, панщину, довільні побори тощо, які мали місце перед Хмельниччиною на землях давнього заселення, пани не могли і мріяти: слава Богу, якщо холопи погоджувалися платити десятину, яку теж було нелегко стягнути». Полемізуючи, як правило, з представниками польської історіографії, тими вченими, які розглядали Українську революцію другої половини XVII ст. лише як бунт «холопів», О.Єфименко цілком справедливо і аргументовано доводила: «...ми не маємо права забувати, що крайні вияви людської злоби були направлені темною масою проти освіченого класу, який скориставшись своїм просвітництвом, щоб надати втончену форму такій жахливій думці, яка глибоко суперечить завітам християнської культури: «селяни кращі тоді, як плачуть, гірші, коли сміються». Так, зокрема, вчений пише, що починаючи з другої половини XVII ст. в Україні зявляється два стани: «1) товариство, козаки, які взяли на себе зобовязаність захищати вітчизну і отримали за це право на вічне володіння землею та звільнення від будь-яких повинностей, крім військової; 2) поспільство, селяни-землероби та міщани-торгівці, в обовязки яких входило виконання повинностей».