Аналіз діяльності церковних громад Російської православної церкви, що існували легально в середині 1980-х років на території Української Республіки. Подвійна політика комуністичної партії щодо віруючих. Релігійне відродження греко-католицької церкви.
Аннотация к работе
Комуністична партія проводила щодо церкви подвійну політику : з одного боку, влада переслідувала її , а з іншого - використовувала як один із засобів зросійщення українського НАРОДУВ умовах «перебудови » та гласності розпочалося релігійне відродження Української греко-католицької церкви, яка в 1946 р. була насильно ліквідована комуністичною владою та змушена була діяти в підпіллі Спираючись на підтримку віруючих і міжнародної громадськості , УГКЦ почала боротьбу за свою легалізацію . Рух за відновлення діяльності УГКЦ переплітався з національно-визвольним рухом .Відродженню УГКЦ сприяло відзначення тисячоліття хрещення Київської Русі (1988) у Львівській , Івано-Франківській та Тернопільській областях, де були проведені несанкціоновані владою масові богослужіння .У травні 1989 р. делегація УГКЦ прибула до Москви зі зверненням до М. Горбачова з Папою Римським Іоанном Павлом II у Ватикані Рада в справах релігій при Раді міністрів УРСР опублікувала заяву , у якій було зазначено , що греко-католики східного обряду можуть утворювати свої релігійні громади та реєструвати їх .23 січня 1990 p. у Львові відбувся Собор УГКЦ, на якому була офіційно проголошена легалізація греко-католицької церкви. Навесні 1990 р. греко-католикам була повернута головна святиня - собор св. Любачівський повернувся з еміграції .Одночасно відбувався процес відродження Української автокефальної православної церкви, яка була заборонена радянською владою в 1930-х роках.