Висвітлені теоретичні, методичні і практичні аспекти планування розвитку та ефективної реструктуризації аграрних підприємств. Аналіз реформування аграрних підприємств Миколаївської області, трансформації їх складу і організації планування їх розвитку.
Аннотация к работе
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТСпеціальність 08.06.01 - економіка, організація та управління підприємствами АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Червен Іван Іванович, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу. Захист відбудеться 27 червня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, 9, конференц-зала.У забезпеченні ефективного розвитку аграрних формувань важлива роль належить плануванню, яке в умовах ринку повинно бути ядром прийняття управлінських рішень. Але, на жаль, планування нині у більшості господарств знаходиться в занепаді, що негативно відбивається на процесах подальшої їх реструктуризації та ефективності розвитку в умовах конкуренції. Економічне обґрунтування процесів, що відбуваються у ході трансформації АПК, і розробка найбільш ефективних напрямків розвитку підприємств вимагають від фахівців якісно нових знань і застосування широкого кола методів дослідження. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету з проблеми “Реформування аграрних підприємств і удосконалення економічних відносин в АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробити пропозиції щодо організації виробництва та земельних відносин у ринкових умовах” (реєстраційний номер 01.04.01) Програми Інституту аграрної економіки УААН на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК”. У процесі дослідження використовувався комплекс методів, серед яких: статистико-економічний (при групуванні аграрних підприємств області за наявністю в них економічних служб, оцінці їх впливу на кінцеві результати господарювання); монографічний (при вивченні та висвітленні процесів розвитку, реструктуризації та планування діяльності аграрних підприємств); економіко-математичне моделювання (при оптимізації структури виробництва окремого сільськогосподарського підприємства); аналогії (при розробці напрямків подальшої реструктуризації аграрних підприємств в ринкових умовах, підвищення ролі економічної служби в них і в першу чергу - удосконалення планування); соціологічний (при анкетуванні керівників господарств).Центральною ланкою будь-якої системи управління підприємствами та їх підрозділами є планування. Відсутність ж відповідних методик і компютерних технологій аналізу та планування у сполученні з недосконалістю вітчизняної законодавчої бази негативно впливають на здійснення реструктуризації господарств, уповільнюють її темпи, знижують конкурентоспроможність аграрного виробництва. У другому розділі “Аналіз реструктуризації аграрних підприємств Миколаївської області і організації планування їх розвитку” досліджуються ретроспектива реформування господарств і трансформації їх складу та організація планування в них. По адміністративних районах стан справ у цьому плані є досить різним: в Арбузинському, Врадієвському, Жовтневому, Миколаївському, Новоодеському та Очаківському районах значно більша (ніж по області в цілому) частка припадає на акціонерні товариства, у Баштанському, Березнегуватському, Братському, Веселинівському та Казанківському районах - на товариства з повною і обмеженою відповідальністю, у Снігурівському, Єланецькому, Новобузькому, Березанському, Вознесенському та Доманівському районах - на приватно-орендні господарства. Форми господарювання Кількість господарств Структура, % які мають планово-економічну службу які мають фінансово-планову службу які зовсім не мають економістів господарств, які мають планово-економічну службу господарств, які мають фінансово-планову службу господарства, які зовсім не мають економістівЗ аграрних виробничих формувань Миколаївської області за розмірами питомої ваги у загальній кількості та земельних площах на першому місці знаходяться нині товариства з повною і обмеженою відповідальністю, на другому - приватно-орендні підприємства, на третьому - акціонерні товариства. Значну питому вагу займають і селянські (фермерські) господарства. Центральною ланкою будь-якої системи управління є планування. Для забезпечення ефективного розвитку аграрних підприємств необхідна ціла низка планів, серед яких особливо важлива роль належить організаційним бізнес-планам. Але значна частка економічних служб користується традиційними планами 90-х років і застарілими методами планування, слабко використовується нова комп?ютерна техніка, поки що недостатньо розробленими залишаються науково-методичні аспекти планування.При цьому найбільшу увагу приділено таким з них, як: покращення роботи планово-економічних служб підприємств; застосування нових моделей планування; подальша раціональна реструктуризація підприємств і удосконалення їх економічних відносин.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Вывод
З аграрних виробничих формувань Миколаївської області за розмірами питомої ваги у загальній кількості та земельних площах на першому місці знаходяться нині товариства з повною і обмеженою відповідальністю, на другому - приватно-орендні підприємства, на третьому - акціонерні товариства. Значну питому вагу займають і селянські (фермерські) господарства.
Центральною ланкою будь-якої системи управління є планування. Для забезпечення ефективного розвитку аграрних підприємств необхідна ціла низка планів, серед яких особливо важлива роль належить організаційним бізнес-планам. Для усунення існуючої нині “плутанини” в їх тлумаченні останні доцільно поділяти на два види: що стосуються конкретного обєкту підприємства; щодо розвитку господарства в цілому та його підрозділів. Якщо перші складаються на весь період їх здійснення (від 0,5 до 5 років), то другі, як правило, - на рік.
Економічною роботою в аграрних підприємствах займаються працівники планово-економічних або фінансово-планових їх служб. Практично у всіх типах господарств Миколаївської області з них провідну роль грає планово-економічна. Краще всіх економістами забезпечені в області державні господарства, акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Але значна частка економічних служб користується традиційними планами 90-х років і застарілими методами планування, слабко використовується нова комп?ютерна техніка, поки що недостатньо розробленими залишаються науково-методичні аспекти планування. Враховуючи це, на рівні відповідних управлінських структур доцільно створити спеціальні інформаційні центри, а при Міністерстві аграрної політики - інформаційні агентства.
Основними плановими документами що розробляються нині агроформуваннями є перспективні, річні (поточні) та оперативні плани. Складанням планів розвитку внутрішньогосподарських формувань в останні роки займаються лише окремі сільськогосподарські підприємства. У більшості ж господарств основним плановим документом для підрозділів є не бізнес-плани (як це повинно бути), а договори на продаж продукції.
Діяльність економічної служби кожного сільськогосподарського підприємства покликана бути спрямованою на підтримку високого іміджу господарства і його керівництва. З переходом до ринкових відносин адміністративне планування повинно поступово замінюватись адаптивним та стратегічним, а традиційні територіальні рівні - доповнюватись галузевими та підприємницькими. Для забезпечення належної дієвості планів та прогнозів необхідно підвищувати кваліфікацію працівників економічних служб.
Стратегія подальшого розвитку господарства повинна бути диференційованою в залежності від його економічного стану. Річний бізнес-план, що складається нині сільгосппідприємствами, є занадто великим. З його складу доцільно виключити таблиці 3.2, 3.3, 9.8, 9.9, 9.10, 10.3 і 10.4. Більшого значення повинно набувати внутрішньогосподарське планування, чому у певній мірі сприятиме розробка бізнес-планів підрозділів господарств за запропонованою в роботі методикою.
Основну увагу в найближчі роки доцільно зосередити на розвиткові великого товарного виробництва (як з колективною, так і індівидуальною формами господарювання). Подальшу реструктуризацію великих господарств слід здійснювати таким чином, щоб при цьому зберігалися їх виробничо-технологічні комплекси і забезпечувалось ефективне їх використання.
Кожне аграрне підприємство повинно мати оптимальний набір галузей. За підсумками проведеного нами анкетування керівників 30-ти кращих господарств Миколаївщини найбільш пріоритетними галузями були визначені: з рослинницьких - зерновиробництво та виноградарство; з тваринницьких - скотарство. Результати вирішеної нами за трьома варіантами (на максимум прибутку та грошової виручки, мінімум затрат) для СЗАТ “Ольвія” Очаківського району економіко-математичной задачі щодо визначення оптимальної структури посівних площ сільськогосподарських культур та поголів?я худоби на перспективу показали, що найкращим з них є перший варіант, впровадження якого дозволить господарству одержувати щорічно по 71,4 тис. грн додаткового прибутку при рівні рентабельності в 61,1%.
Для регулювання відносин між структурними формуваннями будь-якого підприємства доцільно запровадити запропонований нами Договір співпраці. Важливим документом, який регулює трудові та соціально-економічні відносини між керівництвом господарства і його працівниками повинен бути Колективний договір, допомогу у складанні якого можуть надати підготовлені за нашою участю “Методичні рекомендації щодо розробки та укладанню Колективного договору підприємствами агропромислового комплексу Миколаївської області”, які враховують зміни в економіці, що відбулися в останні роки, передовий досвід та дослідження провідних науковців.
Обов?язковою умовою ефективного розвитку сільського господарства є суттєве (до розмірів заробітків працівників базових галузей промисловості) підвищення заробітної плати його працівників. В Україні слід прийняти закони щодо встановлення мінімального рівня оплати праці селян та забезпечення її своєчасної виплати. Оскільки, у зв?язку зі слабким фінансовим станом, значна частина господарств не взмозі здійснювати стимулювання своїх робітників за підсумками року, у Положеннях про оплату праці необхідно передбачити належне авансування працюючих на протязі року, а також найбільш прийнятну для кожного підприємства систему оплати праці (за результатами проведеного нами опитування керівників найбільш доцільною є оплата праці від валового доходу). Досить перспективним є використання контрактної системи організації виробництва і оплати праці - як індивідуальної, так і колективної.
Список литературы
підприємство аграрний реформування реструктуризація
Бєляков В.О., Прокопенко М.М. Динамічна інструментальна система (ІС) аналізу і прогнозування сільськогосподарського виробництва в умовах ринку // Зб. наук. праць ІАЕ УААН. - Київ. -1999. С. 162-165.
Прокопенко М.М. Прогнозування кінцевих результатів діяльності фермерських господарств // Вісник аграрної науки Причорноморя. -2000. -№2 (9). - С.82-86.
Прокопенко М.М. Сучасний стан аграрного сектора Миколаївської області та напрями підвищення ролі економічної роботи в його підйомі // Вісник аграрної науки Причорноморя. -2002. -№2 (16). - С.135-138.
Прокопенко М.М. Планово-економічним службам аграрних підприємств - компютерне забезпечення // Вісник аграрної науки Причорноморя. -2002. -№5 (19). - С.128-133.
Червен І.І., Прокопенко М.М. Про поліпшення роботи планово-економічної служби підприємств // Економіка АПК. -2003. -№3 (101). - С.69-73.