Дослідження теоретичного підґрунтя, практики використовування методу моделювання у спорті. Визначення традиційної структури і змісту тренувального процесу футболістів з наслідками дитячого церебрального паралічу в річному циклі спортивної підготовки.
Аннотация к работе
Застосування методу моделювання у спорті вищих досягнень дозволяє тренерам визначати ефективність проведеного періоду підготовки, одержувати інформацію про стан футболістів на тренуваннях, змаганнях та у процесі відновлення і, на підставі цього, вносити корективи у навчально-тренувальний процес. Таким чином, актуальність проблеми полягає в необхідності наукового обґрунтовування і побудови моделі підготовки спортсменів-інвалідів, які спеціалізуються у футболі, що дозволить підвищити якість навчально-тренувального процесу і послужить методологічним підґрунтям для удосконалення їх змагальної діяльності. Метою нашого дослідження є розробка і експериментальне обґрунтовування моделі річного циклу підготовки спортсменів-інвалідів з наслідками дитячого церебрального паралічу, які спеціалізуються у футболі. Перший етап дослідження - 1996-1997 рр. - був спрямований на вивчення і аналіз науково-методичної літератури з проблеми моделювання підготовки у спорті і проблем підготовки спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП. На першому етапі річного циклу (при підготовці до чемпіонату України) обсяг тренувальної роботи алактатно-анаеробної спрямованості складав за етап в середньому біля 5% від загального обсягу роботи; на другому етапі (при підготовці до міжнародних змагань) в середньому 8% складали заняття алактатно-анаеробної і 2% - анаеробної гліколітичної спрямованості.За даними науково-методичної літератури специфіка рухових патологій спортсменів з наслідками ДЦП вимагає адекватної корекції тренувального процесу, зокрема обліку особливостей системи підготовки у спорті вищих досягнень. Проте аналіз літературних джерел свідчить про відсутність наукових розробок, що стосуються методики планування і контролю тренувального процесу у футбольних командах спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП, що не може сприяти досягненню високих спортивних результатів і підвищенню рухових можливостей тих, хто займається. Розроблена модель підготовки футболістів із дитячим церебральним паралічем, що передбачає раціональне планування тренувальних навантажень, систему контролю різних сторін підготовленості тих, хто займається, сприяє здійсненню фізичної реабілітації і соціальної адаптації в суспільстві людей, які мають обмежені рухові можливості. Разом з цим успішно розвязуються задачі виступу паралімпійської збірної на змаганнях різного рівня, що сприяє зміцненню міжнародного авторитету України (паралімпійська збірна команда з футболу інвалідів з наслідками ДЦП двічі ставала чемпіонами світу і Європи, призерами і чемпіонами Паралімпійськіх ігор). Встановлено, що тривалість підготовки до змагань у футбольних командах інвалідів з наслідками ДЦП приблизно вдвічі перевищує аналогічний процес у командах вищої ліги українського чемпіонату (6 місяців проти 3-3,5), що пояснюється тривалим (до 7 місяців) періодом змагання у команд високого класу і короткостроковими періодами змагань у футболі інвалідів.
Вывод
тренувальний спортивний футболіст параліч
1. За даними науково-методичної літератури специфіка рухових патологій спортсменів з наслідками ДЦП вимагає адекватної корекції тренувального процесу, зокрема обліку особливостей системи підготовки у спорті вищих досягнень. Проте аналіз літературних джерел свідчить про відсутність наукових розробок, що стосуються методики планування і контролю тренувального процесу у футбольних командах спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП, що не може сприяти досягненню високих спортивних результатів і підвищенню рухових можливостей тих, хто займається.
Розроблена модель підготовки футболістів із дитячим церебральним паралічем, що передбачає раціональне планування тренувальних навантажень, систему контролю різних сторін підготовленості тих, хто займається, сприяє здійсненню фізичної реабілітації і соціальної адаптації в суспільстві людей, які мають обмежені рухові можливості. Разом з цим успішно розвязуються задачі виступу паралімпійської збірної на змаганнях різного рівня, що сприяє зміцненню міжнародного авторитету України (паралімпійська збірна команда з футболу інвалідів з наслідками ДЦП двічі ставала чемпіонами світу і Європи, призерами і чемпіонами Паралімпійськіх ігор).
2. Встановлено, що тривалість підготовки до змагань у футбольних командах інвалідів з наслідками ДЦП приблизно вдвічі перевищує аналогічний процес у командах вищої ліги українського чемпіонату (6 місяців проти 3-3,5), що пояснюється тривалим (до 7 місяців) періодом змагання у команд високого класу і короткостроковими періодами змагань у футболі інвалідів. При цьому кількість тренувальних днів і обсяг тренувальної роботи в даний відрізок підготовки у командах інвалідів значно нижчий. Характерною особливістю тренувального процесу спортсменів з наслідками ДЦП, на відміну від здорових футболістів, були низькі обсяги тренувальної роботи анаеробної спрямованості, що не могло сприяти високому приросту показників фізичної підготовленості. Разом з цим тренувальні заняття з великими навантаженнями не планувалися через відсутність достовірної інформації про їх вплив на даний контингент спортсменів, які займаються.
3. У процесі пошукового експерименту виявлений низький рівень фізичної підготовленості футболістів з наслідками ДЦП. Аналіз показників рівня розвитку рухових якостей (швидкісних і швидкісно-силових якостей, загальної і спеціальної витривалості) дозволив встановити, що спортсмени-інваліди з наслідками ДЦП, які займаються футболом (середній вік досліджуваної групи - 20,2 0,8 років), значно відстають у фізичному розвитку від 17-18-річних здорових футболістів. Це дає нам підставу припустити, що ще більшим буде відставання за даними показниками у спортсменів з наслідками ДЦП від своїх здорових однолітків. При цьому футболісти з наслідками ДЦП не відчували ускладнень під час виконання контрольних вправ, які застосовуються при тестуванні здорових спортсменів.
4. Виявлено, що спортсмени з наслідками ДЦП здатні адекватно переносити запропоновану їм роботу з достатньо великим фізичним навантаженням. Біохімічні показники забору крові і реєстрації процесів відновлення серцево-судинної системи після тренувальних дій різної спрямованості знаходилися у футболістів-інвалідів в межах допустимої норми як для висококваліфікованих спортсменів.
5. Авторська програма підготовки спортсменів з наслідками ДЦП створює передумови для інтенсифікації тренувального процесу за рахунок значного збільшення засобів анаеробної спрямованості, раціонального поєднання навантажень різної спрямованості на етапах річного циклу. При підготовці до чемпіонату України тренувальні дії анаеробно-алактатної спрямованості передбачаються в обсязі 16% в середньому за етап (збільшення порівняно з аналогічним періодом традиційної підготовки склало 11%), до міжнародних змагань - 20% (збільшення склало 12%). На першому етапі річного циклу вперше у тренувальному процесі футболістів-інвалідів було передбачене застосування навантажень анаеробної гліколітичної спрямованості обсягом 4%, а на другому етапі - 8% від загального обсягу тренувальної роботи (збільшення порівняно з аналогічним етапом традиційної підготовки склало 6%).
6. Реалізація розробленої моделі підготовки в командах з футболу спортсменів з наслідками ДЦП довела її високу ефективність стосовно динаміки рівня фізичної підготовленості гравців і результатів змагальної діяльності. Застосування експериментальної програми підготовки супроводжувалося достовірним збільшенням у спортсменів експериментальної групи всіх показників рівня фізичної підготовленості: стартової швидкості - на 5% (t=7,2; р0,05) і спеціальної витривалості (приріст - 3% (t=1,0; р>0,05).
У футболістів з наслідками ДЦП експериментальної групи зафіксований більш високий приріст показників фізичного розвитку порівняно із спортсменами контрольної групи. Особливо це помітно за результатами динамометрії (на 20%), ЖЄЛ (на 9,7%) і МСК (на 15,3%).
Менш високий приріст показників рівня підготовленості у спортсменів контрольної групи на другому етапі педагогічного експерименту свідчить про недостатню ефективність тренувального процесу.
7. Підвищення інтенсивності тренувального процесу приводить до статистично достовірного (р<0,05) зростання надійності виконання ТТД у матчах (у результаті виконання експериментальної програми обсяг браку в середньому за гру зменшився на 51% (t=5,1; р<0,05). При цьому виявлено, що провідною якістю у структурі фізичної підготовленості футболістів з наслідками ДЦП є спеціальна витривалість, що підтверджується результатами кореляційного аналізу. Підвищення рівня спеціальної витривалості повязане з кількістю виконання в іграх коротких і середніх передач (r = - 0,81), довгих передач (r = - 0,77), із веденням мяча (r = - 0,82), грою головою (r = - 0,71), з кількістю ударів у ворота (r = - 0,80).
8. Модельні характеристики підготовленості футболістів з наслідками ДЦП розроблені за критеріями, що становлять структуру фізичної підготовленості гравців: стартова і дистанційна швидкість, загальна і спеціальна витривалість, швидкісно-силові якості. Розроблені біохімічні і фізіологічні моделі у відповідь реакції систем організму на тривалу аеробну безперервну роботу. Кількісні характеристики рівнів фізичної і функціональної підготовленості у звязку з відсутністю уніфікованих тестів для футболістів з наслідками ДЦП можна кваліфікувати як “нормативні вимоги”, оскільки їх досягнення забезпечується оптимальним функціонуванням основних систем організму.
Подальші дослідження передбачається спрямувати на вивчення проблем тренувальної та змагальної діяльності футболістів з наслідками ДЦП з урахуванням їх ігрових амплуа.
2. Овчаренко С.В. Методические особенности разработки модельных характеристик подготовленности футболистов высокой квалификации // Актуальні проблеми розвитку фізичної культури і спорту на межі ХХІ століття: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 100-101.
3. Овчаренко С.В., Заровнятных С.А. Некоторые аспекты спортивной подготовки футболистов-инвалидов с поражениями ДЦП // Спортивний вісник Придніпровя. Науково-методичний журнал. - Дніпропетровськ: ДДІФКІС, 1999. - С. 40-42.
4. Овчаренко С.В. Влияние тренировочных нагрузок на биохимические показатели крови футболистов с поражениями ДЦП // Практикум з футболу: 3б. наук. пр. - Киев, 2001. - С. 63-64.
5. Мелешко В., Овчаренко С. Оптимізація навчально-тренувального процесу футболістів параолімпійської збірної команди України // Спортивний вісник Придніпровя. Науково-теоретичний журнал. - Дніпропетровськ: ДДІФКІС, 2004. - №5. - С. 41-44.
6. Овчаренко С.В. Моделирование тренировочного процесса футболистов-инвалидов с детским церебральным параличом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: 3б. наук. пр. - Харків: ХДАДМ, 2004. - № 4. - С. 94-100.
7. Овчаренко С.В. Контроль функциональной и физической подготовленности футболистов с детским церебральным параличом // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харьков: ХГАДИ, 2004. - № 1. - С. 86-90.