Обґрунтування мети та кінцевих результатів діяльності планової системи. Класифікація методів планування діяльності підприємств. Характеристика окремих методів вибору генеральної місії підприємства. Методи, запропоновані Бостонською консультативною групою.
Аннотация к работе
Планування діяльності підприємстваСаме планування обєднує структурні підрозділи підприємства (організації) загальною метою діяльності, надає всім процесам однієї спрямованості та координованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно вирішувати різноманітні управлінські завдання. З загальноекономічної точки зору планування розглядається як механізм, що замінює ціни та ринок у внутрішньому середовищі підприємства. Використовуючи планування, підприємство позбавляється витрат, які повязані з купівлею та продажем. Управлінський аспект планування полягає в тому, що за його допомогою можна визначити реальність цілей підприємства, співвіднести їх з наявними або необхідними для досягнення цих цілей ресурсами. Планування здійснюється у відповідності з певними специфічними принципами: ? правильне обґрунтування мети та кінцевих результатів діяльності планової системи;Завдання того чи іншого плану встановлюється в залежності від наявних ресурсів підприємства (організації), тобто виходячи з його (її) можливостей. У цьому випадку підприємство (організація) самостійно визначає цілі своєї діяльності на основі потреб ринку і відповідно до цього формує свої плани. За екстраполяційного методу планування проміжні і кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначаються на основі їхньої динаміки у минулому з припущенням того, що темпи та пропорції, які досягнуті на момент розробки плану, мають бути збережені в майбутньому. Цей метод застосовується перш за все для планування ефективності виробництва (визначенні можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо). На кожному підприємстві формується певна система планування, яка може складатися із різних взаємоузгоджених видів планів.
План
7. Організаційний план. 8. Юридичний план.
9. Оцінка ризику і страхування. 10. Фінансовий план.
11. Баланс грошових видатків і надходжень. 12. Стратегія фінансування.
Резюме узагальнює всі розділи бізнес-плану. В ньому обгрунтовують необхідність організації нового підприємства, переваги майбутньої продукції порівняно з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виручку від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкладеного капіталу, строк, протягом якого можна гарантувати повернення коштів, які будуть надані в кредит.
У другому розділі “Продукт” наводять характеристику товару, який буде запропонований покупцям і заради якого задумано проект. Слід зазначити особливості продукції, яким буде віддана перевага покупців, патенти або авторські свідоцтва, якими захищені ці особливості. Важливим свідченням високої якості майбутнього товару є ознайомлення інвестора з його зразком. У цьому розділі наводять також орієнтовну ціну на продукцію або витрати, яких потребує її виробництво. Це зумовлює величину прибутку, яку забезпечить кожна одиниця товару. Не менш важливою є характеристика упаковки, в якій продаватиметься товар, у першу чергу для продукції, призначеної для продажу на світовому ринку.
У третьому розділі ”Оцінка ринку збуту” наводять результати вивчення ринку збуту, дані, що характеризують структуру і сегменти ринку: хто і скільки купуватиме товарів, за якою ціною продаватиметься товар у найближчі два роки. Викладають також інформацію про можливих конкурентів, їхні товари, якість продукції, орієнтовану ціну і умови продажу.
Четвертий розділ “Конкуренція” містить дані про конкуренцію на тому ринку, куди повинна поступати продукція підприємства. Для цього потрібно визначити найбільшого виробника аналогічного товару, обсяг його продажу, прибуток, організацію реклами та її вартість. Важливо мати також дані про основні характеристики продукції, її якість, думку про неї покупців, рівень ціни на продукцію конкурентів і в загальних рисах про політику цін конкурента. Організатор нового підприємства повинен бути обєктивним у
14 оцінці конкурента. Слід памятати, що перший принцип грошового ринку - чим ризикованіші вкладення, тим дорожче вони обходяться інвестору. Він передбачає при видачі кредиту в ставці проценту резерв страхування від невдач. Найкраще оцінювати конкурентів якомога обєктивніше. Разом з тим слід добре вивчити проблеми конкурентів, яких можна буде уникнути у власному підприємстві.
У пятому розділі “Стратегія маркетингу” обґрунтовують основні елементи плану маркетингу: схем пунктів збуту товарів, засади ціноутворення, організацію реклами, методи стимулювання продажу, формування громадської думки про товар. Передусім слід визначити форми продажу товару (через власні фірмові магазини або через оптові торгові організації); методи встановлення ціни на товари; очікуваний рівень рентабельності на вкладені кошти, організацію реклами та її вартість; фактори зростання обсягу продажу -за рахунок розширення району збуту чи за рахунок пошуку нових форм заохочення покупців. Якщо передбачається продаж товару за кордоном, доцільно навести дані про патентну чистоту товару в країнах, де планується його продаж.
Завдання шостого розділу “План виробництва” - довести потенційним партнерам, що нове підприємство спроможне виробляти потрібну кількість продукції, у задані строки і відповідної якості.
Для цього слід передусім обґрунтувати, що потужності створюваного підприємства будуть з року в рік збільшуватись і забезпечуватимуть запланований випуск продукції. Треба також пояснити умови забезпечення виробництва сировиною, паливом, електроенергією, охарактеризувати кооперативні звязки з суміжниками, репутацію їх, надійність; види ресурсів, необхідних для виготовлення продукції, і джерела їх забезпечення; устаткування підприємства і план його закупок. Дані цього розділу для підприємства бажано спланувати на наступні 2-3 роки.
Відображенням раціональної організації виробництва може стати схема виробничих потоків на підприємстві. На схемі треба показати, звідки і як будуть надходити у виробництво всі види сировини і напівфабрикатів, описати технологічну схему виготовленої продукції та місце надходження готової продукції. В розділі слід також ґрунтовно висвітлити процес контролю за якістю, показати, на яких стадіях і якими методами буде здійснюватись контроль якості та які стандарти будуть покладені в його основу.
Складання розділу завершується оцінкою можливих витрат на виробництво, динаміки їх на перспективу, виходячи з того, що з розвитком виробництва продукції витрати на одиницю товару повинні зменшуватись. При цьому слід враховувати витрати, повязані з утилізацією відходів і збереженням навколишнього середовища.
У сьомому розділі “Організаційний план” наводять професійно-кваліфікаційну характеристику персоналу, який залучається до підприємницької діяльності, форми найму працівників та їхню заробітну плату, склад функціональних служб. Зазначають, хто і чим буде займатися, як служби будуть діяти між собою, як їхня діяльність буде координуватися і 15 контролюватися. Доцільно також обумовити питання оплати праці керівного персоналу і форми стимулювання його.
У восьмому розділі “Юридичний план” зазначають форми власності й статут підприємства: приватне володіння, сімейне підприємство, кооператив, державне володіння, спільне підприємство тощо. Якщо буде створено акціонерне товариство, то слід пояснити розподіл передбаченого капіталу між акціонерами, хто буде володіти контрольним пакетом акцій.
Основне призначення девятого розділу “Оцінка ризику і страхування” передбачити всі типи ризику, з якими може зіткнутись підприємство в своїй виробничій та господарській діяльності, джерела ризику і момент його виникнення. Це дасть змогу розробити заходи щодо зменшення вірогідності та масштабу ризику і мінімізації збитків, які він може зумовити.
Чим глибше і грунтовніше буде вивчена проблема ризику, тим вищою буде довіра потенційних партнерів та інвесторів.
Ризик включає такі небажані наслідки підприємницької діяльності, які можуть бути зумовлені пожежами, землетрусами, страйками змінами у податковій політиці та коливаннями валютних курсів. Звичайно, вірогідність і сума збитків від кожного ризику буде різною. Тому слід хоча б орієнтовно оцінити, які ризики найбільш вірогідні та до яких збитків вонв призведуть.
Для зменшення ризику і збитків розроблюють організаційні заходи профілактики ризику і програму страхування від ризику.
Десятий розділ бізнес-плану “Фінансовий план” узагальнює матеріали попередніх розділів у вартісному вираженні. Він включає розробку таких документів: прогноз обсягів реалізації, баланс грошових видатків і надходжень, таблицю доходів і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства і графік досягнення беззбитковості.
Цей перелік є стандартним для європейської практики бухгалтерського обліку і планування в умовах ринку.
Прогноз обсягів реалізації має дати уявлення про частку ринку, яку передбачається завоювати. Такий прогноз слід мати на наступні три роки. При цьому для першого року дані наводять щомісячно, для другого - поквартально, для третього - загальною сумою за рік. Така структура прогнозу зумовлюється тим, що для першого року точно відомі майбутні покупці, з якими існує договір про обсяги і строки продажу. Починаючи з другого року, виробництво передбачається на основі вивчення прогнозу і конюнктури ринку, оскільки ще може не бути портфелю замовлень на декілька років наперед. Разом з тим ці дані повинні бути реальними, через те що на їх основі будуть плануватись замовлення на купівлю устаткування, найматись нові працівники, визначатись витрати на рекламу за рахунок власних фінансових ресурсів.
Одинадцятий розділ “Баланс грошових видатків і надходжень” дає можливість оцінити, скільки коштів потрібно для реалізації проекту до початку виробництва та в період випуску і реалізації продукції. Головне призначення балансу - перевірити синхронність надходжень, видатків коштів і здатність підприємців виконувати свої платіжні зобовязання перед кредиторами.
У дванадцятому розділі “Стратегія фінансування” обгрунтовують план
16 одержання коштів для організації підприємства. Передусім слід визначити, скільки коштів потрібно для організації продажу. Потім показують, звідки надійдуть гроші і в якій формі. Розраховують також період, через який можна очікувати повернення вкладених коштів і повернення інвесторам доходу на них.
Одержанню коштів через кредити віддають перевагу в тому випадку, коли виробництво розширюється на уже діючих підприємствах. У такому випадку банкіри не будуть вимагати підвищеної плати за кредити, оскільки ризик невеликий. Крім того, не буде проблемою знайти матеріальне забезпечення кредиту - ним можуть бути існуючі активи.
Для нових підприємств кошти можна отримати від партнерів і акціонерів або від комерційних банків але за підвищеним процентом.
Строки окупності вкладів визначають за формулами, наведеними в типових і галузевих методиках з визначення ефективності капітальних вкладень.