Характеристика, рельєф поверхні, розмір, характер обертання і вигляд Меркурія. Спостереження вчених за планетою. Меркурій – світ жари і холоду. Характерні сліди тектонічної активності на планеті у вигляді специфічних крутих уступів, укосів-ескарпів.
Аннотация к работе
Сонце разом з планетами-супутниками складає Сонячну або Планетну систему. Крім того, близька від Сонця планета рухається по своєму шляху швидше, ніж далека, тому і час обороту планети навкруги Сонця тим коротше, чим ближче вона до Сонця. Меркурій рухається навколо Сонця в середньому на відстані 0,384 астрономічні одиниці (58 млн. км) по еліптичній орбіті із великим ексцентриситетом е-0,206; в перигелії відстань до Сонця складає 46 млн. км., в афелії 70 млн. км. Розрахункова середня температура Меркурія (знайдена в припущенні, що планета стільки ж випромінює тепла, скільки отримує його від Сонця) на середній відстані від Сонця 505 К. Оскільки фотографії Місяця показали, що деякі деталі, особливо проміння, до деякої міри і моря, стають особливо помітним в повному місяці, дуже цікаво відзначити, що Барнард охарактеризував плями на Меркурії в основному як схожі на місячні “моря”, Склапарелі отримав свої найкращі результати, коли планета була близька до повної фази, тобто знаходилася по сусідству з Сонцем.
План
План
Далекі „землі”
Характеристика Меркурія
Спостереження вчених за планетою Меркурій
Рельєф поверхні Меркурія
Меркурій - світ жари і холоду
Використана література
1. Далекі „землі” планета меркурій рельєф
Список литературы
І.А. Клімішин “астрономія наших днів”, Москва “Наука”, 1980 р.
“Земля, Месяц и планеты”, Издательство “Наука”, 1967 р.
Велика радянська енциклопедія. Видання друге. Москва 1978 р.
М.Я. Маров “Планети Сонячної системи” Изд. Наука, 1986 г
В.І. Морозов “Фізика планет”.
Энциклопедия для детей, том 8, «Астрономия». Изд. Аванта , 1997 г.
Энциклопедия астрономия и космос, серия «Тайны Вселенной». Изд. Росмен, 2000 г.