Процес обговорення та вирішення питання польсько-німецького кордону на Паризькій мирній конференції 1919 року. Територіальне розмежування між державами і його закріплення в міжнародних договорах. Право контролю над коліями Данцигського коридору.
Аннотация к работе
Остаточно долю західних земель Польщі мала вирішити Паризька мирна конференція, що відкрилася 18 січня 1919 р. 29 січня 1919 р. польські делегати виклали власну програму розвязання територіальних питань, яка зводилася до «історичного принципу», тобто, включення до складу Польської держави земель, які належали полякам на 1772 р. Камбона, у Познанській області й Західній Пруссії (на Польському Поморї) західний рубіж польської етнічної більшості мав стати кордоном між Польщею та Німеччиною; Гданськ і землі на правому березі Вісли, вздовж залізниці Варшава-Млава-Ґданськ належали Польщі; державну приналежність території, суміжної з районом Алленштейн (Ольштин) у Східній Пруссії визначати плебісцитом; усі райони Верхньої Сілезії з переважаючим польським населенням також мали приєднатися до Польщі [1, 113]. Ллойд Джордж пропонував, за визначення східної межі Німеччини, обмежити землі територій «Данцигського коридору», що повертаються Польщі, «з таким розрахунком, щоб до Польщі відійшло якомога менше німців» [6, 355]. Ромера, проект мирного договору визнавав за Польщею 56579 км кв. колишніх прусських територій, на яких проживали 5 млн. осіб, з яких 3 млн. поляків і майже 2 млн. німців; території, охоплені плебісцитом в проекті від 7 травня, складали 14990 км кв., з населенням 720 тис., з яких поляків 290, а німців 428 тис. [8, 83].
Список литературы
1. Krasuski J. Tragiczna niepodleglosc. Polityka zagraniczna Polski w latach 1919-1945. - Poznan, 2000.
2. Pasierb B. Polskie prace przygotowawcze do Traktatu Pokojowego z Niemcami. 1916-1948: Instytucje, ludzie, problemy. - Wrozlaw, 1996.