Писемні джерела, археологія, нумізматика та сфрагістика для вивчення боярської верстви Київської Русі. Недостатня інформативність, проблеми використання літописних списків як наслідок різних точок зору переписувачів на подію та обмежене коло дійових осіб.
Аннотация к работе
Літопис наводить дані про боярство, розповідаючи про посольства князя Ігоря до імператора Візантії Романа [8, с.32-33]. Багато свідоцтв про політичну і господарську діяльність боярства надає Галицько-Волинський літопис, початок якого був втрачений ще в протооригіналі Хлєбниковського списку. Плано Карпіні повідомляє про долю Києва за пять-шість років після його погрому. вони ішли против Русії та зробили велике побиття в землі Русії, зруйнували городи та фортеці та вбили людей, обложили Київ, який був столицею Русії. вони взяли його та вбили його жителів;. ми знаходили незліченні голови та кістки мертвих людей, що лежалі на полі; те місто було велике і многолюдне,. а тепер там ледве нарахується двісті будинків, а людей там тримають у важкому рабстві”, - пише Плано Карпіні. Тут ми знаходимо інформацію про відносини галичан до польського короля Лешка Білого, розправи князя Романа з боярами, результати походу Романа на Польщу, битву під Завихвостом, поховання та перепоховання тіла князя за бажанням волинської знаті [24, с.11І, 342-343, 349]. Так, літопис свідчить, що боярство південно-західних земель колишньої Київської Русі з приходом Гедиміна лишилося своєї політичної ролі в державі.