Роль епістолярної критики в літературному процесі 20–50-х років ХХ ст. за умов його цензурних регламентацій. Особливості літературних дискусій і полеміки в листуванні і відкритій пресі. Парадоксальне мислення в епістолярній публіцистиці письменників.
Аннотация к работе
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту літератури ім. Останнім часом в українському літературознавстві значно посилилась увага до письменницького листування. Нарешті, ця тенденція позитивно відбилася на зростанні загальної культури, глибині аналізу й синтезу нових розробок, оскільки «кожне зернятко фактичної інформації в таких справах посуває вивчення нашої літератури наперед». В серйозніших працях (типу вступних статей або приміток до академічних видань листів класиків) дано порівняно ґрунтовніший аналіз епістолярної спадщини митців та її значення для вивчення особи письменника і його творчості. В умовах радянського тоталітаризму, коли панівний у науці про літературу соціологічний метод послідовно зводив художню творчість до класового еквіваленту, позбавляв її естетичного й етичного змісту, використання всілякого роду допоміжних матеріалів, як от: листування, архівних документів, мемуарів тощо було вкрай обмежене.Ланглуа ідентичні слова та фрази, що повторюються у листах, називав - formulaire de letters. Тотожний смисл, як невідємна ознака такої фрази, переходить з листа у лист. Сметаніна такою у листі може бути його «специфіка архітектоніки», бо це дає змогу доситъ точно встановлювати час написання твору (за його відсутності в оригіналі) і, таким чином, вводити лист у науковий обіг нарівні з іншими історичними документами. Водночас приватний лист - це також і література, творчість, «коли будь-яка грамотна людина, хай навіть на короткий час стає письменником» (якраз тому в дефініції листа дисертант підкреслює, що це - твір). “У загальній формі можемо собі уявити, що кожний лист виникає із співгри двох особистостей, автора і адресата, - констатує Ю. Шерех.