Життя та творчість вченого, археографа, організатора архівної справи в Україні 1920-1930-х рр., педагога П. Клименка. Його внесок у справу збереження архівів та пам’яток старовини, розроблення проблем соціально-економічної історії України XVII-XIX ст.
Аннотация к работе
В умовах розбудови України як незалежної держави потреба в науковому переосмисленні багатьох історичних подій, явищ та діяльності окремих осіб, що тенденційно тлумачилися за радянського часу, набула нового імпульсу. У цьому контексті привертає увагу діяльність Пилипа Васильовича Клименка - історика, архівознавця, джерелознавця, талановитого вченого і організатора архівної справи в Україні у 1920-1930-х рр. У пятдесятилітньому віці, перебуваючи у розквіті творчих сил, він був фактично знищений репресивною машиною: майже рік слідства, пять років виправно-трудових таборів та два роки спецпоселення призвели до втрати здоровя, а неможливість оселитися у великому місті, одержати роботу, даремність зусиль бачити результати своєї наукової праці та самотність стали причиною рішення піти з життя добровільно. Клименка була надзвичайно плідною, вчений залишив значний творчий спадок, який досі зберігає актуальність, потребує детального вивчення, осмислення та залучення до наукового обігу. Тема досліджувалася згідно з планом науково-дослідної та методичної роботи Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (1.1 "Загальні методологічні та теоретичні дослідження, історія архівної справи"). Головні завдання дослідження: - виявити масив історичних джерел, які містять інформацію про життя та діяльність П.Клименка" проведено аналіз наукового доробку вчених, дослідження яких стосувалося окремих аспектів життя та творчості П. Клименка. Ці дослідження можна умовно поділити на спеціальні, які висвітлюють життєвий та творчий шлях вченого, та праці загального характеру, присвячені питанням: 1) організації архівної справи у 1920-1939-х рр.; розроблення теоретичних і практичних засад; діяльності представників державних памятко-охоронних інституцій; 2) історії ВУАН у 1924-1930 рр.; 3) діяльності археографічних комісій ВУАН (1924-1933) і ЦАУ УСРР (1929-1931) та аналізу творчого доробку її членів. На початку 1990-х рр. активізувалися дослідження раніше замовчуваних тем, результатом яких стали монографії, збірники, дисертації та статті з питань впливу тоталітарної системи на розвиток історичної науки в Україні в 1920-1930-х роках. Клименка "Цехова книга бондарів, стельмахів, колодіїв, столярів Камянця-Подільського від 1601 до 1803 рр." та "Компути та ревізії XVIII століття", підкреслено вагомий внесок ученого у вивчення соціально-економічної історії України XVII-XVIII ст. Клименка" присвячений аналізу документів, які зберігаються у 21 фонді 12 архівосховищ центральних, обласних, міських архівів України, Науковому архіві Інституту історії України НАН України (НА ІІУ НАН України), Інституті архівознавства та Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Попередні дослідження, хоч і були різноплановими, в основному стосувалися окремих аспектів його біографії, а наукову творчість освітлювали лише побіжно. Архівні документи доповнюють відомості про родинні, гімназійні та студентські роки, дружнє та колегіальне оточення, формування світогляду науковця та його суспільно-політичні погляди. Вченим було підготовлено та видано 48 праць, з них - 6 монографій, 24 статті, 17 рецензій і "Програма для збирання матеріалів до історії цехового ладу на Україні" (1928). Клименка мали вплив родинне оточення, викладачі Ніжинської класичної гімназії, зокрема, викладач історії "українець світоглядом" І. Клименка репрезентується комплексом наукових досліджень з напрямів: соціально-економічна історія України XVII-XIX ст.; історія ВКЛ, історіографія, джерелознавство, архівознавство, археографія та педагогіка.До джерельної бази української біоісторіографії (особовий фонд П.В. Клименка) // Студії з арх. справи та документознавства. Клименка у працях українських та зарубіжних дослідників // Студії з арх. справи та документознавства. Джерельна база дослідження життя та діяльності Пилипа Клименка // Архівознавство. "Прошу суд дати мені можливість працювати …і спокутувати свою вину" (за матеріалами слідчої справи Пилипа Клименка) // Студії з арх. справи та документознавства.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ
Вывод
За підсумками проведеного дослідження на захист виносяться такі основні висновки: 1. У сучасній історіографії життєвий шлях, наукова творчість та організаційна і педагогічна діяльність П. Клименка не знайшли належного висвітлення. Попередні дослідження, хоч і були різноплановими, в основному стосувалися окремих аспектів його біографії, а наукову творчість освітлювали лише побіжно. Джерельна база дослідження є багатогранною і насиченою. Архівні документи доповнюють відомості про родинні, гімназійні та студентські роки, дружнє та колегіальне оточення, формування світогляду науковця та його суспільно-політичні погляди. Аналіз наукового доробку вченого уможливив виділити основні напрями досліджень та здійснити обєктивну оцінку його досягнень як історика-науковця.
2. У життєвому та науковому шляху вченого виокремлено такі етапи: "камянецький" (1919-1923), "київський" (1924-1938) та "козелецький" (після повернення із заслання - 1946-1955). Науковий доробок вченого за період з 1919 по 1932 рр. складає 58 опублікованих праць. Від 1932 р. жодна робота (загалом близько 90 монографій, збірників, статей, рецензій) не була опублікована. Зясовано, що найбільш плідним був "київський" період. Вченим було підготовлено та видано 48 праць, з них - 6 монографій, 24 статті, 17 рецензій і "Програма для збирання матеріалів до історії цехового ладу на Україні" (1928).
3. На формування суспільно-політичних та наукових поглядів П. Клименка мали вплив родинне оточення, викладачі Ніжинської класичної гімназії, зокрема, викладач історії "українець світоглядом" І. Сребницький, відомі діячі науки, які викладали в період його навчання в Університеті св. Володимира. Навчання в університеті, коли інтерес серед молоді до українських проблем став набирати органічного характеру, було повязане для П. Клименка з участю у одному з гуртків української студентської громади, а з 1916 р. - у спілці "Вільна Академія". Визначальну роль у становлення П. Клименка як історика-професіонала, вироблення у нього методичних навичок практичного джерелознавства відіграли заняття в історико-етнографічному гуртку М. Довнар-Запольського. Вплив керівника зумовив подальший вибір напрямів наукових досліджень ученого. Фаховому зростанню вченого як джерелознавця, розуміння ним ролі та значення архівів як історико-культурної спадщини українського народу сприяла його робота після закінчення університету в Київському центральному архіві давніх актів під керівництвом І. Каманіна.
4. Внесок в історичну науку П. Клименка репрезентується комплексом наукових досліджень з напрямів: соціально-економічна історія України XVII-XIX ст.; історія ВКЛ, історіографія, джерелознавство, архівознавство, археографія та педагогіка. Підготовлені ним монографія "Компути та ревізії XVIII століття" (1930) та документальна збірка "Цехова книга бондарів, стельмахів, колодіїв, столярів міста Камянця-Подільського від 1601 до 1803 рр." (1932) істотно розширили джерельну базу соціально-економічної історії України XVII-XVIII ст. Залучення до наукового обігу неопублікованих збірок "Цехова книга кушнірів м. Камянця-Подільського від 1702 до 1779 рр.", "Інвентарна реформа на Правобережній Україні 1848 р. та селянські рухи при проведенні реформи", "Історія чорної металургії на Україні. 1779-1793 рр." допоможе глибше й повніше пізнати тогочасне життя українського народу.
Про різнобічність наукових інтересів ученого свідчать його дослідження мистецького й музичного життя українського народу першої чверті XIX ст., а саме: українських ритодруків, шрифтів та екслібрисів, портретів, київської міської капели.
5. П. Клименко відіграв важливу роль у становленні українського архівознавства. Вченому було притаманне прищеплене школою М. Довнар-Запольського надзвичайно уважне ставлення до архівних документів. Все його життя пройшло не тільки у наполегливому вивченні і пошуках архівних документів, а й кропіткій роботі у памятко-охоронних органах у 1920-1930-х рр. у м. Камянці-Подільському. Справі рятування та збереження документальних і мистецьких скарбів українського народу прислужився часопис "Українська Старовина", заснований очолюваною П. Клименком Комісією для охорони памяток старовини і мистецтв, у першому числі якого він виступив із програмною статею "Архівна справа на Україні".
6. Обіймаючи керівні посади у памятко-охоронних структурах у 1920-1930-х рр., П. Клименко зробив вагомий внесок у справу збереження історико-культурної спадщини України. Своїми діями він зумів мобілізувати на вирішення проблем збереження національної історико-культурної спадщини можливості як державних органів, так і широких кіл громадськості. Очолюваними ним памятко-охоронними органами було розроблено ряд важливих документів: проект закону уряду УНР "Про охорону памяток старовини і мистецтв", проект постанови "Про заборону вивозу з України предметів старовини, мистецтва й культури", положення "Про губернські учені архівні комісії для охорони і дослідження старовини", а також видано ряд наказів, інструкцій, обіжників тощо.
7. У педагогічній роботі (Київський археологічний інститут, КПДУУ) П. Клименко керувався настановами, закладеними учителем М. Довнар-Запольським. Курси його лекцій із західно-російської історії та історії України відзначалися насиченістю джерельним матеріалом. Підготовкою істориків-науковців вищої школи почав займатися з 1922 р. під час завідування сектором історії культури НДК історії Поділля при Камянець-Подільському ІНО. Найбільш плідною була робота з аспірантами у НДКІУ ВУАН, де він керував роботою семи аспірантів, читав курс лекцій з методології історії, з архівознавства та вів практичний семінар "Методи і форми дослідження та використовування архівних матеріалів". За його ініціативи у складі секції методології і соціологічного обґрунтування історії НДКІУ було відкрито підсекцію джерелознавства та допоміжних наук історії. Підготовлені ним історики-науковці та архівознавці внесли значний внесок у дослідження історії України.