Характеристика соціально-комунікативного феномену пейзажної творчості Олеся Гончара. Аналіз публіцистичної природи ландшафтного образу, матеріалізації автора через його ландшафтні переживання, культурно-ментальне відлуння актуальних проблем у соціумі.
Аннотация к работе
Письменницька публіцистика: історія, аксіологія, концептосфераКрізь призму категорії текстуальності розкривається соціально-комунікативний феномен пейзажної деталі у творчості Олеся Гончара, що дозволяє зясувати публіцистичну природу ландшафтного образу, сприяє матеріалізації автора через його ландшафтні переживання, виявляє культурно-ментальне відлуння актуальних проблем у соціумі, поєднує дискурсивний і концептуальний аналізи. По-друге, сприяє баченню публіцистичного тексту не лише як ілюстрації художньо-естетичних, ідеологічних, історико-соціальних, масово-комунікативних процесів, а й матеріалізує автора, генерує його спілкування з реципієнтом і, головне - «розвиває гли боке ментально-культурне відлуння в соціумі, у громадській думці» [1, с. Так, обтяжені соціальними підтекстами та філософськими вимірами дійсності, ці основні функції зберігаються в цілому в подорожніх нарисах, проте пейзажний початок і кінець твору в них постає як монументальна величина: «Завдяки йому розгорталися авторська думка, міркування над сенсом життя, осмислювалася сутність Бога, краси, вічності, гармонії, хаосу тощо» [7, с. Акумулюючи в собі семіотико-комунікативні здобутки різних літературних напрямів, описи краєвидів у нарисах Олеся Гончара відображають переживання передусім автора, а не персонажів, як у художньому творі, проектують відповідне сприйняття в реципієнтів, фіксують враження, виступають на перший погляд непомітним, але сильним акцентуаційним засобом, промовистою деталлю, яка не тільки сигналізує на важливих сегментах фабули, а й гармонізує композиційну структуру твору, генерує сюжет. Пейзажна деталь у публіцистиці Олеся Гончара як феномен соціальної комунікації інтервю, рецензія, передмова, автор реалізовував свій творчий задум, поєднуючи в одному ландшафтному образі два концепти «природа» і «літературне життя», адже чим віддаленішою є семантика зіставлюваних обєктів, тим коло-ритнішою й рельєфнішою вона є.