Специфіка зображення живої природи у творах красного письменства. Характеристика пейзажу як елементу композиції ліро-епічних творів Ліни Костенко на матеріалі романів "Маруся Чурай" і "Берестечко". Аналіз пейзажної та натурфілософської лірики письменниці.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки україни Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка Кафедра історії української літератури Дипломна робота Пейзаж у ліричних і ліро-епічних творах Ліни Костенко Студентки V курсу філологічного факультету (група УФа-53) Сербай Наталії Дмитрівни Науковий керівник: к.ф.н., доцент Вашків Леся Петрівна Тернопіль - 2008 Анотація Сербай Н.Д. Пейзаж у ліричних і ліро-епічних творах Ліни Костенко. У дипломному дослідженні з’ясовано специфіку зображення живої природи у творах красного письменства, охарактеризовано пейзаж як елемент композиції ліро-епічних творів Ліни Костенко (на матеріалі романів Маруся Чурай і Берестечко), проаналізовано пейзажну та натурфілософську лірику письменниці. Пейзаж і ліричний твір Ліни Костенко 3.1 Пейзажна лірика Ліни Костенко 3.2 Натурфілософська лірика Ліни Костенко Висновки Список використаної літератури Вступ У нове тисячоліття українська літературавходить з жіночим ім’ям на устах - Ліна Костенко. Н.Білоцерківець. Про людину, твори якої ми обрали предметом нашого дослідження, можна говорити багато, вона - наша сучасниця, як митець вона вписана у свій час, вона поет другої половини ХХст., тезаурус її формувався на традиціях цього й попереднього століть, на їх злетах і падіннях. Вона напересічна особистість, поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. З’явившись на літературному небосхилі потужною зіркою 60-х років, вона не перестає і сьогодні дивувати читача своєю поетичною майстерністю. 60-ті роки ХХ століття знаменовані непокорою, часом бунту і часом свободи у всьому світі. Саме ці роки позначені рішучою боротьбою за соціальну справедливість, права людини в різних країнах, крахом колоніальної системи, виникненням опору в соціалістичному таборі, студентськими заворушеннями, рухом сердитих молодих людей, - стверджують автори Історії української літератури ХХ століття. Шістдесятництво є філософським феноменом, і як таке є новим відліком часу інтелектуальної історії України. Тому сміливо можа стверджувати, що феномен Ліни Костенко як поетеси, що кинула виклик тоталітарній системі і ні на грам не поступилася її домаганням обмежити внутрішню волю митця, з одного боку, формувався на основі сильного, незалежного характеру, який не терпить будь-якого насильства, а з іншого - глибинного зв’язку зі своїм народом, народною проникливістю у його духовну суть, здатністю відчувати народний біль і брати його на себе. Є краса природи, краса слова, краса думки, краса почуття, краса вчинку… Саме на грунті возведеної до культу Краси (у всіх її проявах ) і постають її поетичні шедеври. У розділ Пам’яті безсмертна діорама увійшли поезії, присвячені досить широко трактованій темі пам’яті. Зображення живої та мертвої природи (1923), у якій академік досліджував становлення та розвиток пейзажу як одного із елементів художнього твору, а також праця Степанової К. Поетика описания (1975). Творчість Ліни Костенко на сьогодні проаналізована лише у двох монографіях - нарисі Брюховецького В. С. Ліна Костенко (1990) та книжці австралійської дослідниці Галини Кошарської Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності (1994), що є частиною її докторської дисертації. Навчальний посібник-хрестоматія за редакцією відомого літературознавця, академіка Академії Наук Вищої школи Григорія Клочека, котре без перебільшення можна назвати унікальним. Досліджували творчість поетеси і такі відомі критики як Салига Т., який у статті Поезія це завжди неповторність: мотиви художнього мислення у творчості Ліни Костенко(1986) розглядав творчість поетеси з точки зору спільності деяких тем і мотивів у поезії шістдесятників, а також оригінальність їх трактування поетесою. Визначними майстрами пейзажних описів в українській літературі є І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, М. Коцюбинський, Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Є. Гуцало та ін. Як відзначає академік О. Білецький, насправді таких вищих досягнень в мистецтві немає, є різні манери зображення і ставлення до зображуваного, і в кожний конкретний момент найбільш досконалою є та, яка найбільш задовольняє читача. Наприклад в поезії Гомера червоною є кров, веселка, хмари і морські хвилі. Можна знайти українські народні пісні, які мають на собі відбиток сентименталізму, хоча природа все ж таки залишається у ролі першого члена паралелі: природа - людина. (С. 30.) або: Світає, Господи, світає... А вже співають, хорогви несуть (С. 38.) Присутній у творі і зразок власне поетичного пейзажу, правда поетеса його дещо ускладнює, бо подає його опис з уст головної героїні, яка звертається до природи як до живої істоти: ...Десь жаби кумкають з болота.