Джерела становлення філософських та естетичних поглядів, трансформованих у діяльності Одарченка - критика й історика літератури. Аналіз і оцінка творчої спадщини вченого. Роль літературознавця та дослідженні українського художнього письменства ХІХ-ХХ ст.
Аннотация к работе
В українському літературознавстві ця проблема постала найгостріше, оскільки навіть на початку третього тисячоліття український внесок у світову наукову скарбницю не лише належно не опрацьований, але й містить чимало «білих плям», які потребують реконструкції. Одарченка як дослідника української літератури здатен забезпечити ширше бачення всієї творчої постаті науковця, в тому числі й поглибити розуміння його літературно-критичної та публіцистичної діяльності, а також привнести нові деталі й відтінки розуміння в аналіз його історіософських, етнографічних, фольклористичних та інших наукових праць. Водночас досі ще в науці про літературу ніхто з дослідників ґрунтовно не розглядав історико-літературний та літературно-критичний доробок П. Одарченка. Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Науково-координаційної ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» при Інституті літератури ім. Одарченка; визначити місце і роль дослідника в історії вітчизняної науки про літературу.Шевченка, джерелам становлення його стилю присвячено статті «Шевченко і українська народна пісня», «Шевченко і його попередники: Сковорода і Котляревський», «Шевченко і Шекспір» та деякі інші. Одарченко констатує, що у своїх поетичних творах і повістях Шевченко використовує десятки українських пісень. Шевченко, як ніхто, був сприйнятливий до глибинного змісту народнопоетичної творчості, поетичної краси й музичної досконалості, і природно, що його творчість асимілювала її до найтонших нюансів, а й висновок шевченкознавця про те, що це не є стилізація під уснопоетичну народну творчість, яку ми інколи спостерігаємо у П. Куліша. Одарченко написав і опублікував більше 70 праць про українську поетесу, найвизначніші серед яких: «Співець свободи» (1951), «Леся Українка» - вступна стаття до І тому творів Лесі Українки (1953), «Леся Українка» - стаття в «Енциклопедії українознавства» (1980), «Зоря України» (1988). Зацікавленість творчістю Лесі Українки не була випадковою - знайомство з її матірю - Оленою Пчілкою ще за школярсько-студентських років вченого - було поштовхом до написання вже на третьому курсі рефератів «Нова література про Лесю Українку (рецензія на Зерова, Музичку і Драй-Хмару)» та «Метафора в творах Лесі Українки».