Художні характеристики феномену петраркізму. Еволюція наукових поглядів на літературно-естетичне явище петраркізму в європейській літературі. Історія вивчення петрарківської ліричної течії в західному, радянському та пострадянському літературознавстві.
Аннотация к работе
Наша розвідка є комплексною і торкається проблем смислового наповнення літературознавчого поняття «петраркізм», історії виникнення петраркізму та оформлення його основних ідейно-художніх характеристик, а також історіографії петрарківського дискурсу. Бембо розробляє вчення про високий стиль, включаючи у нього, окрім загальних роздумів теоретичного та філософського характеру, практичні зауваги стосовно стилістики і граматики поетичного тексту, закріплюючи тим самим і мовну норму петраркізму. Петрарки, петраркізм там же зазнав і найбільш глибокого та різнобічного наукового осмислення, проте, як цілком слушно зазначає російська дослідниця італійської ренесансної словесності Т. Розуміючи під петраркізмом «творчу активність у літературі, мистецтві і музиці, що виникла під прямим і непрямим упливом творів Петрарки» [20, 327] , американський дослідник першим у світовому літературознавстві вказав на необхідність виділення кількох джерел цього впливу. Дослідник пропонує таке визначення петраркізму: «Петраркізм був тим напрямком у поезії, який художньо найбільш повно втілив неоплатонічну теорію кохання і, разом із тим, давав можливість втілити прагнення до «височини» почуттів у форми, близькі до смаків аристократичного середовища» [3, 154].