Багатогранне та досить суперечливе почуття Петербурга в творах видатного письменника Ф.М. Достоєвського. Заходи Сонця в описах міста письменника. Петербург як ірреальність, остання крапка в божевіллі людини в романах "Бідні люди" та "Злочин і покарання".
Аннотация к работе
Роман Бідні люди 3. Злочин і покарання 4. Вступ Для всіх нас природні і звичні поняття Петербург Пушкіна, Гоголя, Достоєвського, А. Білого, Блока, Ахматової. Улюбленіший і шанований Достоєвським поет А.С. Пушкін у вступі до Мідний вершник склав справжню оду пишного, гордому творінню Петра з його одягненої в граніт Невою, чавунним візерунком огорож, громадами палаців, парадами на Марсовому полі. Але він же написав маленьке вірш, натякають на іншу сторону життя столиці: Місто пишний, місто бідний, Дух неволі, стрункий вигляд, Звід небес зелено-блідий, Нудьга, холод і граніт. Петербургом просякнута література: він так заворожуюче красивий, такий значний, що просто не міг не увійти у творчість художника, письменника, поета. Раскольніков, наприклад, любив, як співають під шарманку, в холодний, темний і сирої вечір, неодмінно сирої, коли у всіх перехожих блідо-зелені, хворі особи: або ще краще, коли сніг мокрий падає зовсім прямо, без вітру. а крізь нього ліхтарі з газом блищать..