Перспективи та правові наслідки підписання Угоди про асоціацію - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ 1. Історична ретроспектива становлення відносин України та Європейського Союзу 1.1 Угода про партнерство та співробітництво як перший крок до зближення 1.2 Порядок денний асоціації Україна-Євросоюз (ПДА) 1.3 Політика сусідства й політика східного партнерства: додаткові можливості для євроінтеграції України 1.4 Сьогодення в умовах інтеграції та асоціації з Європейським Союзом Розділ 2. Угода про асоціацію з Європейським союзом-основний вектор розвитку України 2.1 Аналіз політичної частини Угоди 2.2 Аналіз економічної частини Угоди Розділ 3. Перспективи та правові наслідки підписання Угоди про асоціацію Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність теми дослідження. Сьогодні Європейський Союз та Україна мають спільний кордон і як безпосередні сусіди будуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов‘язаність. Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція України та чинне законодавство України(Закон України Про засади внутрішньої і зовнішньої політики, Закон України Про міжнародні договори України, Закон України Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництва між Україною і Європейськими Співтовариствами та ї державами - членами ), а також міжнародно-правові акти (Угода про асоціацію з ЄС, Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та Україною, Генеральна угода з тарифів і торгівлі та ін.) Мета й завдання дослідження. В РОЗДІЛІ 1 зачіпається питання історичного розвитку та становлення відносин України та ЄС, зокрема аналізуються Угода про партнерство та співробітництво; Порядок денний асоціації Україна-Євросоюз; політика сусідства й політика східного партнерства. В РОЗДІЛІ 3 містяться актуальні для України питання сприйняття Угоди національним законодавством та наслідків, до яких призведе її підписання. Він передбачає європейську самоідентифікацію громадян, визначення відповідних стратегічних орієнтирів внутрішніх перетворень та логіки трансформаційних процесів. Після проголошення незалежності було очевидно, що рух країни до Європи досить довгий і пролягає, як мінімум на першому етапі, через поновлення економічних відносин на законодавчому рівні: Перспективною метою зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах. В квітні 1992 р. Європейська комісія (ЄК) прийняла рішення про необхідність переговорів з Україною, Білоруссю, Росією та Казахстаном щодо підписання угод про співробітництво. У жовтні 1992 р. Європейська Рада видала директиву, якою передбачався початок обговорення угод про партнерство та співробітництво з цими країнами. В березні 1993 р. розпочались офіційні переговори з Україною, які завершилися 14 червня 1994 р. підписанням Угоди про партнерство та співробітництво (далі УПС) в Люксембурзі Президентом України та президентом Європейської Комісії і представниками держав-членів ЄС. Україна та ЄС зобовязались надавати одне одному статус найбільшого сприяння у торгівлі. Угода автоматично продовжується на один рік, якщо одна із Сторін за шість місяців до закінчення строку Угоди не сповістить іншу Сторону у письмовій формі про свій намір денонсувати угоду, вона відповідно пролонгується. Як і інші документи, ухвалені Радою співробітництва, ПДА має рекомендаційний характер. За технічної підтримки ЄС має бути продовжено процес демаркації кордонів України відповідно до міжнародних стандартів. Передбачено роботу у напрямі створення в Україні незалежного наглядового органу відповідно до Директиви 89/665 із змінами згідно з Директивою 2007/66 та забезпечення його достатньої адміністративної спроможності, а також подальшу гармонізацію законодавства України до acquis ЄС щодо державних закупівель, як визначено у Директивах 2004/17 та 2004/18. Сторони домовилися якнайшвидше завершити процедури укладення торговельно-економічної частини Угоди та розпочати її практичну імплементацію, зокрема щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.