Дослідження кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за несанкціонований витік інформації з обмеженим доступом. Пропозиції щодо їх вдосконалення. Аналіз наукових поглядів щодо класифікації таємної інформації та її поділу на види.
Аннотация к работе
Потреба в адекватній відповіді на нові виклики з боку злочинного середовища, а також усвідомлення законодавцем не лише необхідності інформаційної свободи як нормального стану суспільства, а й захисту тих чи інших видів інформації, несанкціонований витік якої може завдати шкоду особі, суспільству або державі, викликали появу у Кримінальному кодексі України нових статей, що встановлюють відповідальність за порушення порядку створення, збирання, одержання, пересилання, зберігання чи розповсюдження тієї чи іншої інформації з обмеженим доступом. Проведений нами аналіз цих норм дозволяє стверджувати, що відсутність загальної концепції кримінально-правової політики у сфері забезпечення інформаційного суспільства в Україні та чітких вихідних критеріїв і реальної оцінки параметрів інформації, що повинна захищатися за допомогою кримінально-правових норм, призвели до надмірної деталізації кримінально караних правопорушень порядку доступу до такої інформації, їх розосередженості по різних розділах Особливої частини КК, неузгодженості між собою за обєктивною стороною, структурою та санкціями. Відповідно до Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Цей Закон не розкриває змісту понять, які складають інформацію з обмеженим доступом. їх тлумачення дається у Законі України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якого конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім субєктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладанні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського обєднання, зміст порад, консультацій, розяснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності" [12].