Перспективи розвитку екскурсійної діяльності в Україні - Практическая работа

Всесвітня організація туристично-екскурсійної діяльності (ВТО) подає інформацію, що зростання туристично-екскурсійного руху в 2000-2008 рр. у країнах Східної Європи було в середньому на рівні 4,8% щороку. В умовах розбудови незалежної України відбувається процес вироблення нових орієнтирів та концептуальних підходів до економічного і культурного розвитку держави. Перетворення, які відбуваються в суспільстві, формуються на міцному історичному підґрунті, визначають інтерес до набутого досвіду, дають змогу аргументовано визначити основні завдання сьогодення.Теоретичні знання щодо екскурсології, насамперед, потребують зясування обєкта цього знання - безпосередньо екскурсії. Вона обєднує інформацію екскурсовода, враховуючи при цьому методику подачі інформації (професійну майстерність), обєкти показу, музеї, як окремі складові екскурсійної діяльності в широкому розумінні транзитне забезпечення і т.д. Поряд з поняттям «екскурсологія» нерідко вживають і інші, які рефлекторно впливають на феномен екскурсології - «екскурсознавство», «екскурсійна справа», «екскурсійна діяльність». Поняття «екскурсологія», на відміну від вже названих, найбільш вдало відбиває сутність такого фрагмента суспільної культури як «екскурсія».К.Ушинський розглядав екскурсію як важливу складову навчального процесу. Він рекомендував застосовувати найбільш активний метод навчання - екскурсію, перш за все, природу. Так, екскурсію, як важливий елемент навчання, стали застосовувати педагоги окремих комерційних училищ та вищих навчальних закладів. Варто відзначити, що в XIX - на початку XX ст. екскурсія набуває значного поширення, в першу чергу, в сфері науки та освіти [5, 96ст.]. Значний внесок у розвиток екскурсознавства вніс «Інтурист», система Української ради по туризму та екскурсіях (створені повсемісно обласні ради та чисельні бюро подорожей та екскурсій), а також Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» (рік заснування 1958).Україна, володіючи численними історичними та культурними цінностями, унікальними рекреаційними ресурсами, зможе досягти значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Туризм визнано одним з пріоритетних напрямків національної культури й економіки. Природно-кліматичні та історичні умови створили на Україні потужну ресурсну базу для розвитку туристично-рекреаційної індустрії, та розбудови відповідної інфраструктури. В Україні є великі рекреаційні ресурси, які мають міжнародне значення. В Україні створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, памятники садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій.Упродовж 2000 р. зареєстровано 11,2 млн відвідань України іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн туристських поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн одноденних поїздок (приріст 6,2 % громадяни України здійснили 13,4 млн закордонних поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн туристських (приріст 17,0 %), решта - одноденні відвідання. Так само як і для багатьох європейських країн, де найпотужнішими є туристські потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристського обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становить близько 65 % загального обсягу турпотоків. Щодо внутрішнього туризму слід зазначити помітну активізацію в 2000 р. діяльності як деяких регіональних підрозділів державної виконавчої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області), так і туристичних підприємств цих регіонів.Останніми роками в Україні прийнято низку державних рішень на зміцнення та розширення законодавчої бази з туризму. Туризм визнано одни з пріоритетних напрямків національної культури й економіки. В період становлення ринкових відносин в Україні туризм як одна з найбільш перспективних та динамічних галузей світового господарства отримав усі умови для інтенсивного розвитку. За радянських часів ними були Українська рада професійних союзів, в складі якої діяла Республіканська рада з туризму, пізніше перейменована в Українську республіканську раду з туризму та екскурсій, Державний комітет СРСР з іноземного туризму, Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник”, міністерство освіти, культури, оборони та ін., що мали підвідомчі туристичні заклади. Державного комітету України по туризму, на який покладалася реалязація державної політики у цій сфері та відповідальність за її подальший розвиток напрямку підвищення конкурентноспроможності вітчизняного туристичного продуту на світовому ринку, забезпечення соціально-економічних інтересів країни та її екологічної безпеки.За останні десять років зявилося багато нових туристичних агенцій, які пропонують як відпочинок на території українських туристично-рекреаційних зон , так і на іноземних курортах. Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп - тури, розширити кул

План

Вступ

1. Екскурсологія як туризмологічна наука

2. Зародження екскурсійної справи в Україні

3. Ресурсна база України для розвитку екскурсійного туризму

4. Сучасний стан туристичної галузі

5. Перспективи розвитку екскурсійної діяльності в Україні

Висновки

Список використаної літератури