Аналіз ринку праці в Україні та закордонного досвіду регулювання зайнятості. Вивчення соціально-економічної сутності та видів зайнятості. Методика обчислення основних показників зайнятості та безробіття. Шляхи підвищення зайнятості й захисту безробітних.
Аннотация к работе
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Економічний факультет Кафедра фінанси та кредит КУРСОВА РОБОТА З ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ТЕМУ: « Перспектива забезпечення зайнятості в економіці України» Виконала: Ханаєва Наталія Керівник: к.е.н., Богма Олена Сергіївна Запоріжжя 2013 Зміст Вступ 1. Теоретичні аспекти зайнятості в Україні 1.1 Соціально-економічна сутність на види зайнятості 1.2 Державне регулювання зайнятості 1.3 Методика обчислення основних показників зайнятості та безробіття 2. Оцінка основних проблем в сфері зайнятості в Україні та пропозиції їх подолання 2.1 Оцінка основних проблем у сфері зайнятості 2.2 Аналіз зайнятості та безробіття в Україні 2.3 Шляхи підвищення зайнятості в Україні й захисту безробітних 3. Світові тенденції зайнятості 3.1 Аналіз закордонного досвіду регулювання зайнятості Висновок Список використаної літератури Вступ В Україні формується соціально - орієнтована ринкова економіка. Виходячи з цього, ситуація на ринку праці залишає бажати кращого, а особливо - у сфері зайнятості. Зайнятість населення в цілому та особливо молоді, має не тільки економічний, а й соціальний зміст, як одна з форм адаптації різних соціальних груп до ринку. Предметом курсової роботи є економічні відносини які виникають в процесі функціонування ринку праці України. Економічні реформи, продовження процесу формування приватного сектора економіки спричинюють необхідність удосконалення механізмів державного управління робочою силою. Сферу зайнятості та ринок праці в умовах ринкових відносин розглядали західні дослідники - Дж. Р. Еренберг, Дж. Кейнс, В. Нордхаус, Л. Роббінс, П. Самуельсон, М. Фрідмен, Ф. Хайєк, Ж. Сей, Р Барр, Т. Веблен, Д. Рікардо. Вітчизняні вчені також вивчали різні аспекти державного управління зайнятістю, серед них: О. Амосов, Д. Богиня, В. Васильченко, М. Долішній, В. Онищенко, І. Петрова, В. Мандибура, А. Чемерис, Н. Нижник, О. Булавка. Принципи такої системи повинні полягати у: винятковому праві розпоряджатися здатністю до праці власником праці; відповідальності держави за створення умов для реалізації права громадян на працю; успішній взаємодії механізмів державного управління та ринкового саморегулювання. Соціальна сутність зайнятості означає потребу людини у самовираженні, у задоволенні матеріальних та духовних потреб завдяки доходу, який особа одержує за свою працю. Він виміряється як частка офіційно зареєстрованих безробітних до кількості зайнятих у виробництві [3]. Проте сучасний досвід показав, що у багатьох країнах мають місце низькі показники народжуваності, однак безробіття існує. Основні ідеї та висновки кейнсіанської школи можна звести до такого: - основні параметри зайнятості встановлюються не на ринку праці, а визначаються розміром ефективного попиту на ринку товарів та послуг; на ринку праці формується рівень заробітної плати та залежний від неї рівень пропозиції праці; - економічна система в будь-який період часу може знаходитися в стані стійкої рівноваги при неповній зайнятості, що пояснює можливість існування вимушеного безробіття; - основний чинник формування зайнятості - інвестиції максимально оптимального розміру; - гнучка політика заробітної плати є неможливою в умовах економіки, де діють окремі договори про рівень зарплати. Англійський вчений, економіст А. Пігу вважав, що причиною безробіття є недосконала конкуренція, котра призводить до підвищення вартості праці. Крива Філіпса є увігнутою відносно осі ординат. У сучасних умовах вона повинна органічно поєднуватися із задоволенням особистих потреб людини, в тому числі таких: рівень оплати праці, характер праці, умови праці, тривалість робочого дня, охорона праці, компенсація за шкідливість, інтенсивність праці тощо. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначенням форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. За характером діяльності виділяють: економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності зі створення валового продукту й національного доходу; службову зайнятість, повязану зі службою в Збройних силах, роботою на вибраних, назначених посадах; соціальну зайнятість, яка повязана з виконанням функцій соціального характеру (творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія, а також догляд за дітьми, людьми похилого віку та інвалідами). Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах: - пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави; - відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення; - забезпечення рівних можливостей громадянам, які проживають на території України, у реалізації їх конституційного права на працю; - ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття; - співробітництва уряду України, організацій працівників і роботод