Засоби колективного та індивідуального захисту населення. Принципи надання першої медичної допомоги у разі травм і нещасних випадків. Поняття про рани, класифікація ран та їх ускладнення. Види кровотеч та їх характеристика. Перша допомога у разі опіків.
Аннотация к работе
Одним з найважливіших принципів захисту населення у надзвичайних ситуаціях є застосування засобів індивідуального захисту від небезпечних, шкідливих й уражаючих факторів, підтримка їх у готовності для використання, організація та здійснення евакуації населення з небезпечних зон, використання засобів колективного захисту населенням. До засобів колективного захисту населення належать захисні споруди: сховища, протирадіаційні та простіші укриття. Сховища - це захисні споруди герметичного типу, що захищають від усіх уражаючих факторів, що виникають під час НС мирного та воєнного часу. Люди, які укриваються у сховищах, не використовують засобів індивідуального захисту. Захисні споруди класифікують за призначенням, місцем розташування, часом зведення, захисними властивостям, місткістю.Так, у разі відкритого перелому стегна й наявності артеріальної кровотечі спершу зупиняють небезпечну для життя кровотечу, далі на рану накладають стерильну повязку й тільки потім приступають до іммобілізації кінцівки: накладають шину, використовуючи підручні засоби, щоб досягти нерухомості при переломі. Підручними засобами надання першої медичної допомоги можуть бути: під час накладання повязок - чисте простирадло, сорочка, тканини (краще некольорові); для зупинки кровотечі - замість джута пасок або пояс, закручена тканина; у разі переломів замість шин - смужки твердого картону, фанери, дошки тощо. Серед проникаючих поранень грудей розрізняють поранення із закритим, відкритим і клапанним пневмотораксом: повітря під час поранення проникає в плевральну порожнину через рану у грудній стінці чи бронхах легенів. Повязка складається з двох частин: внутрішньої, яка прилягає до рани, й зовнішньої, що закріплює й утримує повязку на рані. Спершу на рани накладають стерильний бинт й серветку (за необхідності й вату), а потім смужкою тканини із завязками закріплюють повязку (рис.Закон містить зведення правил охорони довкілля в умовах господарського розвитку й регулює природоохоронні відносини, не виділяючи його окремі обєкти, охороні яких присвячене спеціальне законодавство. Закон гарантує право громадян на здорове й сприятливе природне середовище, закріплює повноваження громадян і суспільних екологічних обєднань в охороні довкілля, а саме: вимагати надання екологічної інформації, призначати екологічну експертизу, звертатися в адміністративні й судові органи із заявою про призупинення чи припинення діяльності екологічно шкідливих обєктів, звертатися з позовами про відшкодування збитків, завданих майну громадян, та шкоди, заподіяної їх здоровю. Моніторинг організується з метою спостереження за фізичними, хімічними, біологічними процесами, рівнем забруднення атмосфери, повітря, ґрунтів, водних обєктів, за наслідками впливу людини на рослинний і тваринний світ, забезпечення зацікавлених організацій і населення поточною й екстреною інформацією про зміни у довкіллі, попередження й прогнозами йього стану. У проведенні державного екологічного моніторингу беруть участь: держсанепіднагляд України - у частині моніторингу несприятливих впливів факторів довкілля на здоровя людини, Мінсільгосп України в частині моніторингу забруднення ґрунтів, рослинної продукції, води й снігу важкими металами, пестицидами, нітратами в агропромисловому комплексі, а також Комітет держави із земельних ресурсів і землевпорядження, Комітет з геології, державний нагляд України з ядерної та радіаційної безпеки. Органи охорони навколишнього середовища й санепіднагляду мають право накладати заборону на розміщення проекту, разом з органами влади вживати заходів адміністративно-правового припинення шкідливої діяльності, притягати винуватців до відповідальності за екологічні правопорушення.
Список литературы
Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України. - К., 2000.
Бабенко О. І., Задорожна О. М., Черевко Р. І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1996. - 224 с.
Миценко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі: Навч. посібник. - Кіровоград, 1998. - 292 с.
Чирва Ю. О., Баб’як О. С. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - К.: АТІКА, 2001. - 304 с.
Джигирей В. А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - Львов: Афіша, 1999. - 254 с.
Литвак С. М., Михайлик В. О. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - Миколаїв: ТОВ «Компанія ВІД», 2001. - 230 с.
Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів з курсу «Безпека життєдіяльності людини». - КНЕУ, 1998. - 44 с.
Каммерер Ю. Ю., Кутырев А. К., Харкевич А. Е. Защитные сооружения гражданской обороны: Учеб. пособие. - М.: Энергоатомиздат, 1985. - 232 с.
Шубин Е. П. Гражданская оборона: Учеб. пособие. - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.
Жалібо Е. П. Безпека життєдіяльності. - Львів: Новий світ, 2000. - 320 с.
Стеблюк М. І. Цивільна оборона. - К.: Знання-прес, 2003. - 430 с.
Алексеенко В. А. Биосфера и жизнедеятельность: Учеб. пособие. - К.: Логос, 2002. - 212 с.
Бедрій Я. І. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для студентів. - Львів: АРІ, 2000. - 271 с.
Лапин В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: ЛБК; К.: Знання, 1999. - 184 с.
Хван Т. А. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособие. - Р. н/Д: Феникс, 2000. - 352 с.
Гринин А. С., Новиков В. Н. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособие. - М.: Высшая школа, 2002. - 285 с.