Дослідження розвитку автоматики, який почався в епоху першої промислової революції в Європі на межі ХУІІІ та ХІХ століть. Розгляд діяльності Івана Олексійовича Вишнеградського. Характеристика його ролі в створенні теорії автоматичного регулювання.
Аннотация к работе
У роботі “Про регулятори прямої дії” (18761877 рр.) Вишнеградський вперше дав умову усталеної роботи системи звичайна парова машина - звичайний відцентровий регулятор. Це умова, дана ним у простій і компактній формі, розкрила інженерам динаміку найпростішої схеми регулювання й дозволила відразу вказати, як впливають конструктивні параметри системи машина - регулятор на виникнення нестійкості. Вишнеградський поставив завдання про якість перехідного процесу при скиданні навантаження й знайшов не тільки так звані “умови аперіодичності” перехідного процесу, але й набагато більш тонкі умови, виконання яких забезпечує (при комплексних коренях характеристичного рівняння) кінцеве число коливань кутової швидкості за час перехідного процесу.
Вывод
У роботі “Про регулятори прямої дії” (18761877 рр.) Вишнеградський вперше дав умову усталеної роботи системи звичайна парова машина - звичайний відцентровий регулятор. Це умова, дана ним у простій і компактній формі, розкрила інженерам динаміку найпростішої схеми регулювання й дозволила відразу вказати, як впливають конструктивні параметри системи машина - регулятор на виникнення нестійкості.
Робота Вишнеградського, що зявилася в критичний для практики регуляторобудування момент, вплинула на цю практику й припинила хитання конструкторської думки. Для інженерів порівняно швидко стало абеткою, що не можна розглядати рух регулятора незалежно та ізольовано від руху машини.
Робота Вишнеградського змусила інженерів переконатися в практичній ефективності дослідження стійкості процесу регулювання методом малих коливань і, можна сказати, направила основні роботи цієї області убік лінеарізованої теорії.
Уже в 1877 р. Вишнеградський поставив завдання про якість перехідного процесу при скиданні навантаження й знайшов не тільки так звані “умови аперіодичності” перехідного процесу, але й набагато більш тонкі умови, виконання яких забезпечує (при комплексних коренях характеристичного рівняння) кінцеве число коливань кутової швидкості за час перехідного процесу. Ці ідеї Вишнеградського також були сприйняті й розвинені далі Стодолою, що займався, зокрема, обчисленням максимальних відхилень кутової швидкості машини за час перехідного процесу.
Сучасна теорія регулювання, що обєдналася з теорією багатоланкових підсилювальних пристроїв, розвивається в першу чергу як лінеарізована теорія - у цьому, насамперед її звязок з Вишнеградським. Дійсні діаграми Вышнеградского, які він будував лише для кубічного рівняння, зараз будуються для більш складних випадків. Комплексні діаграми, широко використовуються і в цей час для дослідження стійкості роботи механічної системи.
Список литературы
1. Подлесный Н.И., Рубанов В.Г. Элементы систем автоматического управления и контроля / Н.И. Подлесный, В.Г. Рубанов. - Киев.: “Вища школа”, 1982. - 477 с.
2. Лукас В.А. Теория автоматического управления / В.А. Лукас. - М.: “Недра”, І990. - 416 с.
3. Первозванский А.А. Курс автоматического управления / А. А. Первозванский. - М.: “Наука”, 1986. - 367 с.
4. Ципкин Я.З. Основы теории автоматических систем / Я.З. Ципкин - М.: “Наука”, 1977. - 436 с.
5. Воронов А.А., Титов В.К., Новоградов Б.Н. Основы теории автоматического регулирования и управления / А.А. Воронов, В.К. Титов, Б.Н. Новоградов - М.: “Высшая школа”, 1977.-519 с.
6. Экономическая информатика и вычислительная техника / [Под. ред. В.П. Косарева] - М.: “Финансы и статистика”, 1996. - 336 с.
7. Андронов А.А., И.А. Вышнеградский и его роль в создании теории автоматического регулирования, в кн.: Вопросы истории отечественной науки / А.А. Андронов М.-Л., 1949.
8. Кирпичев В.Л., И.А. Вышнеградский как профессор и ученый / В.Л. Кирпичов “Вестник общества технологов” / В.Л. Кирпичов. - 1895, № 6.
10. Министерство финансов, 1802 - 1902, ч. 2, СПБ, 1902.
11. Кутателадзе С.С. и Цукерман Р.В., Очерк развития теории теплоты в работах русских ученых XVIII и XIX столетий / С.С. Кутателадзе, Р.В. Цукерман. - М.-Л., 1949.