Основні типи перифразів у творах Олеся Гончара, їхня стилістична функція. Класифікація перифразів за морфологічною і синтаксичною природою; їхні структурно-семантичні особливості та роль у створенні емоційно-експресивного забарвлення художнього тексту.
Аннотация к работе
Стало можливим досліджувати творчість не лише вилучених із мовно-літературного процесу чи замовчуваних письменників, а й глибше, без ідеологічного тиску вивчати творчість письменників загальновідомих, хрестоматійних. Світоглядні позиції і національна специфіка творчості митця значною мірою розкриваються через мову його творів. Ці риси світобачення письменника знайшли вияв у мові його творів, зокрема, за спостереженнями Н.М.Сологуб, у функціонуванні слів-символів, індивідуально-авторському словотворенні, перифразах. Гончара, його творчість не одержала вичерпної оцінки, оскільки кожна із рис його індивідуального стилю виявляється настільки яскраво, що може бути предметом окремого дисертаційного дослідження. Сологуб присвятила перифразам розділ монографії та окрему статтю, проте їхнє концептуальне наповнення, художня виразність у творах О.У першому розділі “Теоретичні засади вивчення перифразів” узагальнено основні підходи до визначення самого поняття “перифраз”, запропоновано його робоче визначення, на основі якого було побудовано дослідження перифразів у творах О. Перифраз - це мовна та мовленнєва одиниця, співвідносна зі словом, словосполученням і реченням, він є вторинною назвою відомого субєкта чи обєкта, часто оцінною, має тотожну денотативну частину значення та використовується в тексті зі стилістичною метою. Для цих перифразів характерний підрядний послідовний звязок компонентів: опорний субстантив повязується з іншим субстантивом за допомогою синтаксичного звязку керування, а залежний субстантив виступає опорним словом для залежного адєктива, який повязується з ним звязком узгодження. Якщо лексеми концептуального характеру експлікують концепти свідомого типу, що лежать на поверхні і які підкреслює автор із художньою метою, то перифрази передають концепти глибинного рівня, які використовує автор підсвідомо, і в такий спосіб точніше відбивають справжню авторську картину світу (АКС). Отже, небо проходить основним структуротвірним елементом тексту, проте лише на імпліцитному рівні, бо в жодному творі ця концептуально навантажена лексема не винесена в назву, не є центром розповіді, але для художнього світу О.Гончара саме небо є основним концептом, що організовує АКС.