Аналіз становлення перформативності як семантико-прагматичної категорії. Інтенційна спрямованість та іллокутивна сила перформативних висловлень. Характерні ознаки перформативних дієслів. Інваріантна когнітивна модель мовленнєвої взаємодії комунікантів.
Аннотация к работе
На сучасному етапі розвитку лінгвістики посилює свої позиції когнітивно-комунікативна парадигма, одним із характерних принципів якої є діяльнісний підхід до досліджуваних явищ, що передбачає вивчення мови у взаємозвязку з мисленням, пізнанням, культурою, світоглядом людини, яка має індивідуальний і соціальний досвід, систему знань про світ, відображену в її свідомості концептуальною картиною навколишньої дійсності. Вагомий внесок у виявлення характерних ознак перформативності та визначення структурної будови перформативних висловлень зробили німецькі лінгвісти (М. Перформативні висловлення мають здатність регулювати різноманітні аспекти процесу міжособистісної взаємодії комунікантів, спонукати їх до виконання певної дії, переконувати в чомусь, зберігати чи встановлювати рівновагу в їхніх стосунках. Відсутність інтегрального підходу до вивчення перформативності та засобів її вираження зумовлює необхідність дослідження структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних та національно-культурних особливостей перформативних висловлень у сучасній німецькій мові. Для розвязання поставлених завдань використано такі методи дослідження: метод узагальнення та систематизації мовних явищ - для цілісного вивчення фактологічного матеріалу; описовий метод - для встановлення формальних, семантичних та функціональних характеристик перформативних висловлень; метод інтенціонального аналізу - для визначення інтенційної спрямованості перформативних висловлень; метод контекстуально-семантичного аналізу - для виявлення звязку мовних явищ із екстралінгвальними чинниками та виявлення соціальних маркерів; метод дискурсивного аналізу - для визначення іллокутивної сили перформативних висловлень та вивчення їхнього перлокутивного ефекту з урахуванням співвідношення між мовним наповненням висловлення і намірами комунікантів; метод трансформації - для зясування спільного значення досліджуваних одиниць та його додаткових відтінків; метод фреймового аналізу - для когнітивного моделювання перформативів; метод кількісних підрахунків - для встановлення частотності вживання різних класів перформативних висловлень.У першому розділі „Теоретичні засади лінгвістичних досліджень перформативних висловлень” зясовано основні підходи до вивчення перформативності; конкретизовано сутність поняття „перформативне висловлення” („перформатив”); виявлено структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні характеристики, різновиди й модифікації перформативних висловлень; розроблено класифікацію перформативних дієслів сучасної німецької мови. Термін „перформативність” представлений трьома значеннями, які безпосередньо повязані з трьома основними рівнями мовленнєвих актів - локуцією, іллокуцією та перлокуцією: 1) локутивний чи мовленнєвоактовий компонент будь-якого висловлення називають перформативним (локутивна перформативність); 2) автореферентне вживання дієслів говоріння - перформативне, тобто, якщо дієслово має форму 1-ї особи теперішнього часу, акти називання і здійснення збігаються (іллокутивна перформативність); 3) мовленнєвий акт перформативний за умови, якщо він одночасно є результативною дією в зовнішньому світі (перлокутивна перформативність). Широке значення перформативності не є прийнятним, а існуюча гіпотеза визнана хибною, оскільки навіть за умови однакової іллокутивної сили перформативні висловлення не можуть ототожнюватися з неперформативними, тому що перші чітко виражають іллокутивну функцію та у такий спосіб дають мовцеві змогу знімати можливу невизначеність своєї мовленнєвої дії для адресата (С. У підрозділі 1.2 зазначено, що на відміну від констативних (звичайних) висловлень, які можуть бути істинними чи хибними та лише стверджують чи описують події, перформативні висловлення рівнозначні здійснюваній мовцем дії, мають особливу структурну будову, переважно чітко й однозначно виражену іллокутивну функцію, потенційну здатність реалізовувати однойменний перформативний акт і спричиняти певні соціальні чи ментальні наслідки. У другому розділі „Лексико-семантична та прагматична характеристика перформативних висловлень у сучасній німецькій мові” розглянуто структуру та інвентар мовних засобів, що вживаються комунікантами для вираження перформативного мовленнєвого акту; здійснено інтерпретацію перформативних висловлень з метою встановлення їхньої інтенційної спрямованості та іллокутивної сили; виявлено засоби її підсилення та послаблення; визначено екстралінгвальні чинники, які обумовлюють вибір мовцем певної семантико-синтаксичної структури перформативного висловлення.Запропонована дисертація є теоретичним узагальненням поглядів на природу явища перформативності та перформативних висловлень у взаємодії мови, людини і культури, поєднує різноаспектне вивчення досліджуваного поняття, пропонує нові кроки до подальшого розвязання питань з даної проблематики у синтезі когнітивно-прагматичної та антропоцентричної парадигм, висвітлює національно-культурну специфіку вживання перформативів у німецькомовному соціумі. В основі цього явища лежить концепція, згідно