Події в Переяславі в 1654 р. як предмет наукового дослідження, дискусії щодо них в сучасній українській історіографії. Створення міфу про Переяславську Раду 1654 р., дослідження його зв"язку з міфом російської великодержавно-шовіністичної історіографії.
Аннотация к работе
Досі чимало громадян України сприймають Переяславську раду (або комплекс подій, повязаних з нею) крізь призму постанови ЦК КПРС "Про святкування 300-річчя воззєднання України з Росією"), яка фактично і сформувала міф про Переяславську раду. Вона була оприлюднена під назвою: "Тези до 300-річчя воззєднання України з Росією (1654-1954), схвалені ЦК КПРС". З опублікуванням "Тез до 300-річчя воззєднання України з Росією (1654-1954), схвалених ЦК КПРС" 1953 р., в працях радянських істориків почали обстоюватися заздалегідь хибні постулати, однобічно і тенденційно підбирався матеріал, перекручувалися, підганялися під "Тези" історичні події, а загальновідомі і цілком безперечні факти приховувались від читача. До незаперечних догм була віднесена теза про нібито підтвердження Переяславською радою так званого прагнення до "воззєднання" України з Росією. Оскільки "воззєднувати" можуть частини чогось цілого, єдиного, зокрема народу, а не народів - аргументує автор, - а український і російський народи є окремими етнічними частинами східного словянства, з яких сформувалися два різні народи, незалежно один від одного і в різних історичних умовах, то й "воззєднувати Україну з Росією неможливо".Про козацький міф в Україні згадали наприкінці існування радянського режиму, і це відіграло свою роль у здобутті українцями незалежності. Так, запозичуючи у істориків з діаспори, українці все ж таки лишаються незадоволеними вживанням деяких термінів, таких як "Хмельниччина" по відношенню до повстання Хмельницького. Не треба приховувати, що міжнародного договору не було (в такий спосіб хочуть завуалювати той факт, що Богдан Хмельницький, мовляв, був такий необачний чи нерозумний), твердити, що Москва порушила договір, бо такого договору ніколи не було, і боятися відверто сказати, що цар Олексій перехитрив, ошукав Хмельницького, - бо відмова царя чи його уповноваженого присягати в Переяславі зявилася в останню хвилину - і цар ніколи не вважав його рівним партнером, а лише холопом і так далі. Також Ярослав Дашкевич наголошує про неможливість існування власне договору: "Треба сказати відверто, Україна (вживаючи тогочасну західноєвропейську номенклатуру) не була державою де-юре і тому не могла бути субєктом міжнародного права. Разом з тим увагу було звернуто на необхідність переосмислення місця січневої Переяславської ради 1654 р. в історичній долі України та реакції на цю подію тогочасного українського суспільства, вироблення комплексних підходів до зясування характеру, обумовленого договірними статтями союзу між Українською і Російською державами, розгляду кола "проблем, що характеризують хід реалізації досягнутих обома сторонами домовленостей" та "перспектив розвитку України як незалежної держави у наступні після 1654 р. десятиліття і століття".Переяславські домовленості трактуються сучасними українськими істориками як доказ визнання української державності, з російської - як право на її заперечення. Переяславська угода 1654 р. була важливим національним символом, таким же багатозначним, як і національна ідентичність східнословянських народів. У своїх домодерних формах ("малоросійській" та "загальноросійській") вона втілювала ідею історичної православно-словянської "незлитності та нероздільності" українців і росіян, необхідності та успішності "збирання руських земель" під владою одного монарха. У новітній модерній, національній інтерпретації з українського боку вона використовується для розмежування, а інколи й протиставлення українців і росіян, їхніх суспільно-політичних, етнокультурних традицій. Натомість у розумінні поодиноких російських авторів, чия національна свідомість не була затьмарена православно-імперською ідеєю, Переяславська рада виступала лише свідченням успіху російської дипломатії чи зброї.
План
Зміст
Вступ
І. Створення міфу про Переяславську раду 1654 р. та спроби його спростувати (90-ті рр. ХХ ст.)
ІІ. Дискусії про події в Переяславі 1654 р. в сучасній українській історіографії
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Переяславські домовленості трактуються сучасними українськими істориками як доказ визнання української державності, з російської - як право на її заперечення. Переяславська угода 1654 р. була важливим національним символом, таким же багатозначним, як і національна ідентичність східнословянських народів. У своїх домодерних формах ("малоросійській" та "загальноросійській") вона втілювала ідею історичної православно-словянської "незлитності та нероздільності" українців і росіян, необхідності та успішності "збирання руських земель" під владою одного монарха. У новітній модерній, національній інтерпретації з українського боку вона використовується для розмежування, а інколи й протиставлення українців і росіян, їхніх суспільно-політичних, етнокультурних традицій. Натомість у розумінні поодиноких російських авторів, чия національна свідомість не була затьмарена православно-імперською ідеєю, Переяславська рада виступала лише свідченням успіху російської дипломатії чи зброї. Сучасна українська історіографія проблеми відображає всі основні етапи та особливості розвитку української історичної свідомості. Простежуючи її еволюцію, можна помітити, що розмаїття версій цієї події фактично зводиться до двох основних: самостійницької та автономістської, котрі виявлялися не лише в соціально-політичній, а й етнокультурній сферах українського суспільного життя, змінювалися, в залежності від східної чи західної орієнтації суспільства, або й існували одночасно, взаємно заперечуючи одна одну. Трактування Переяславської угоди розпочиналося з її заперечення з державницьких, самостійницьких позицій, а продовжувалося обґрунтуванням та пропагандою цієї події з автономістської точки зору, після чого все знову поверталося "на круги своя". Можливо, саме завдяки принциповим суперечностям, що розділяли самостійників і автономістів, найбільший вибір інтерпретацій Переяславської угоди запропонувала саме українська історіографія. Натомість російська, з того часу, як її перестала збагачувати українська історична думка, втратила стимул для подальших рефлексій над цією темою. Вона змогла свого часу повернутися до готових схем, створених у XIX ст., але не може чи не бажає шукати сучасних альтернативних концепцій. Заклики окремих учених на Заході вийти за зачароване коло парадигм "братерського єднання" та "російського імперіалізму", перейти від безкінечних дискусій навколо питань "обєднання", "воззєднання", "союзу" чи "протекторату" до визначення дійсних інтересів і мотивів політики обох сторін, їхнього національного, політичного та символічного контексту поки що не знаходять належного відгуку. Унаслідок цього й досі залишається простір для суперечливих тлумачень тих словесних формул, дефініцій та символів, котрі використовувалися учасниками події 1654 p., визначення юридичної природи українсько-російських взаємин середини XVII ст., достовірності писемних джерел, на яких ґрунтуються описи Переяславської ради, альтернативності прийнятих на ній рішень. Жоден з українських істориків не бачить реальної альтернативи Переяславській угоді. Проте жоден, здається, не шукає альтернативи головній причині, що привела до цієї події, тобто війні під керівництвом Богдана Хмельницького. Українським історикам належить сформулювати таке розуміння Переяславської угоди, яке б дозволило перетворити його з фактору розколу на фактор консолідації суспільства. Нескінченні дискусії "за" та "проти" переяславського вибору, котрі не змогли завершити попередні покоління істориків, далекі від розвязання й сьогодні. З цієї точки зору та частина нашої еліти, яка ніяк не може позбавитися цивілізаційної амбівалентності й хоче бути одночасно з Росією та Європою, нічим не краща від своїх попередників.
Список литературы
1. Ананович О.М. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність. - К.: Варта, 1994.
2. Бжеський Р. Переяславська умова в планах Богдана Хмельницького та "переяславська легенда". - Львів: Каменяр, 1998
3. Брайчевський M. Приєднання чи воззєднання (Критичні замітки з приводу однієї концепції) // Україна. - 1991. - № 6.
4. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. - М., 1953.
5. Гой П. Дипломатичні стосунки України з Московщиною.1648-1651. - Львів, 1996
6. Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII - першої чверті XVIII ст. - К., 1995. - С. З.
7. Горобець В. Переяславсько-московський договір 1654 р. // Історія України. - 2002. - березень (№9) - с.1-4.
8. Горобець В. Переяславсько-Московський договір 1654 р. // Історія України. - 2002. - квітень (№13). - с.14-16. (серія "Шкільний світ").
9. Горобець В.М., Струкевич O. K. Українсько-російські політичні відносини другої половини XVII-XVIII ст.: тенденції, характер, етапи // УІЖ. - К., 1997. - № 1;
10. Гуржій О.І. Переяславська угода і українсько-російські стосунки 1654-1657 pp. y сприйнятті народних мас України // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку // Матеріали V Всеукр. іст. читань. - Київ-Черкаси, 1995. - С196-198
11. Гуржій О.І. Про особливості українсько-російських взаємовідносин у середині XVII ст. // УІЖ. - К., 1992. - № 10-11
12. Гуржій О.І., Смолій В.А. Становлення української феодальної державності // УІЖ. - К., 1990. - № 10. - С.
13. Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVIII ст.: кордони, населення, право. - К., 1996;
14. Гуржій О.І. Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. Матеріали всеукраїнських історичних читань. - Вип.1-8. - Київ-Чернігів, 1991-2002;
15. Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна. - Серія "Україна крізь віки" в 15-ти томах. - Т.8. - К., 1999;
16. Гвоздик-Прицак Л. Економічна і політична візія Б. Хмельницького та її реалізація в державі. Військо Запорозьке: Монографія. - К: Обереги, 1999.
17. Дашкевич Я. Переяслав 1654: дискусійні проблеми // Схід - Захід. - К., 2003. - Випуск 9-10. - с.24-30;
18. Махун С. Переяславська Рада - возєднання чи поглинання? // День. - 2002. - 10 січня. - С.4
19. Мицик Ю. Нові документи до історії Переяславської Ради 1654 р. // Розбудова держави. - 1997 - №2. - С.39-42
20. Кравченко В. Концепції Переяслава в українській історіографії // Переяславська рада 1654 р. (історіографія та дослідження). - К., 2003. - С.463-523
21. Кравцевич-Рожнецький В. Царське полювання на "десятого" // Дзеркало тижня. - 2002. - 19 січня. - С.21
22. Проценко О., Чепинога В. Умова і легенда: Переяславська угода 1654 р. в історіографісній спадщині В. Липинського // Память століть. - 1997. - №5. - с.84-91.
23. Рященко Д. Переяславсько-московська угода: погляд із сьогодення // Рідна школа. - 1995. - №7-8. - с.4-6
24. Сергієнко 0. Переяславська угода 1654-го року з погляду історичної перспективи // Розбудова держави. - 1994. - № 12. - С.33-37
25. Солонець О. Переяславська рада: міфи та реальність // Слово просвіти. - 2002. - 31 травня. - с.13.
26. Смолій В.А. Українська козацька держава // УІЖ - 1991. - № 4. - С.
27. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція середини XVII ст. - К., 1999;
28. Смолій В.А. Українсько-російський договір 1654 p.: нові підходи до вивчення проблеми // Українсько-російський договір 1654 р. - С. З-6
29. Степанков B. C. Богдан Хмельницький і проблеми державності України // УІЖ - 1991. - № 9, 11;
30. Степанков B. C. Камянецька угода й Переяславська рада: спроба дослідження політичних наслідків Жванецької кампанії // Українсько-російський договір 1654 p. - С.6-13
31. Степанков B. C. Українська держава у середині XVII ст.: проблеми становлення й боротьби за незалежність (1648-1657 роки). - Автореф. дис. д. і. н. - К., 1993;
32. Чухліб Т. Переяслав 2004 року: хутір під назвою "Україна" // Слово Просвіти. - 2003. - № 4. - С.2.
33. Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах.1648-1714рр. - К., Нью-Йорк, 2003.
34. Чухліб Т. Міждержавні відносини у Європі на зламі середньовіччя і ранньомодерного часу: проблема сюзеренно-васальних стосунків // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до XVIII ст.). - Київ, 2002. - Вип.2. - С151-171.
35. Фаріон і лінгвістичні наслідки Переяславської (3) ради // Просвіта. - 2002. - червень (№6) - с.4.
36. Федорук Я. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і формування його політичної програми (1648 - серпень 1649 pp.). - Львів, 1993;
37. Федорчук Я. Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657 pp. - Львів, 1996.
38. Феснюк О. Конституційна проблематика відносин Війська Запорозького з Російською державою в 1654-1709 роках // Держава і право. - К., 2000. - Вип.6.
Інтернет-ресурси: 1. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність: 2. Горобець Віктор. День, якого не було? Переяславська рада 1654 р. у міфах та реаліях. Сучасна інтерпретація подій 8/18 січня 1654 р. у Переяславі.І. Хмельницький і Москва в 1648 - 1653 рр.: чи насправді всі шляхи вели до Переяслава? // Газета "День" № 8, 18 січня, 2003 р.: http://www.day. kiev.ua/25607
3. Горобець Віктор. День, якого не було? Переяславська рада 1654 р. у міфах та реаліях. Сучасна інтерпретація подій 8/18 січня 1654 р. у Переяславі. II. Непорозуміння та курйози 8/18 січня 1654 року №18, пятниця, 31 січня 2003: http://www.day. kiev.ua/14982
4. Горобець Віктор. День, якого не було?. Переяславська рада 1654 р. в міфах та реаліях. ІІІ. Московський договір 1654 року - фантом чи невигідна вже сучасникам реальність? // Газета"День", 28 лютого 2003р.: http://www.day. kiev.ua/17406
5. Гунчак Тарас. Переяславська рада: між історією та легендою // Газета "День" №21, субота, 7 лютого 2004: http://www.day. kiev.ua/290619? idsource=26246&mainlang=ukr
6. Махун Сергій. Переяславська Рада - воззєднання чи поглинання? // Газета "День" 2001 р.: http://www.day. kiev.ua/42223/
7. Сюндюков Ігор. Переяслав у кадрі історії, або Прощання з міфологією // Газета "День" №219, середа, 3 грудня 2003: http://www.day. kiev.ua/290619? idsource=40518&mainlang=ukr
8. ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА 1654 РОКУ: історичні уроки для Українського народу. Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень: http://prosvilib. at.ua
9. Погоріла Наталія. Привиди Переяслава. Російські та українські історики дискутують http://dialogs.org.ua/crossroad_full. php? m_id=676
11. Тригуб Віктор. Переяславські угоди з‘їли миші! Ніякого об‘єднання України і Росії не було: 12. Трофімова Наталія. 350 років по тому // Газета "День": http://www.day. kiev.ua/25659
13. Матях В.М. Укрсіїнсько-російські відносини другої половини XVII - XVIII cm.: www.history.org.ua/JOURNALL/journal/2004/1/7. pdf