Основні аспекти розвитку господарства у Західній Україні наприкінці XIX ст. Посилення польських впливів у Галичині. Вивчення особливостей співпраці галичан і наддніпрянців. Здобутки національного руху. Розгляд основ виникнення москвофільської течії.
Аннотация к работе
Але з 869 підприємств Східної Галичини більшість становили дрібні, на яких було зайнято по 5-10 робітників. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із Заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й воєнно-стратегічних міркувань. У сільському господарстві почали застосовувати нову техніку, вирощувати нові культури, використовувати вільнонайману працю, розвивати торгове тваринництво та зернове господарство. Земля, як і раніше, була зосереджена в руках поміщиків і селян, які розбагатіли. Схожа картина спостерігалася і в Закарпатті, де становище погіршувалося через проведену у 1867 р. комасацію та сегрегацію (комасація - це зведення розкиданих дрібних земельних ділянок в один масив; сегрегація - відокремлення селянських пасовищ від поміщицьких).Колоніальне становище Західної України, її економічна відсталість, численні кріпосницькі пережитки зумовили характер та особливості суспільно-політичного й національно-культурного руху в краї. Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках переривали лише суперечки про мову та правопис і т. зв. азбучна війна, що виникла в кін. 60-х років через проект австрійського уряду, згідно з яким українцям навязували латинський правопис. Нове пожвавлення громадського життя галицьких українців почалося у 1860 р. під впливом політичних подій в Австрії. Галичина, що була конгломератом українських і польських земель, за значної переваги привілейованих, здебільшого неукраїнських ставів, являла собою штучне утворення.Фактична передача влади в Галичині полякам попервах настільки паралізувала енергію активних членів українського руху, що вони або зовсім усунулися від громадської роботи, або через розчарування результатами революції 1848р. та крах сподівань на здобуття політичних переваг у Східній Галичині почали звертати погляди в бік Москви, сподіваючись на її підтримку. Таку Галичині, за словами І.Франка, виник "темний, відвернутий від будь-якої культури напрям москвофільства. Москвофільську течію, яка серед галицьких, буковинських та закарпатських українців спочатку існувала у мовно-літературній, а згодом суспільно-політичній формі, очолювали Д.Зубрицький, В Дідицький, М. Під впливом москвофілів у Східній Галичині діяли культурно-освітні товариства - Ставропігійський інститут, "Галицько-руська матиця ", "Народній дім", Товариство їм.Вважаючи своїм ідеалом Т.Шевченка та "Руську трійцю ", галицькі народовці виступали за єдність українських земель, розвиток української літератури на живій народній основі, створення єдиної літературної мови, обстоювали ідею окремішності українського народу. Народовці пишуть і видають книжки і часописи народною мовою, творять народну літературу, намагаються наблизитися до народу. Першим їх друкованим органом був журнал "Вечорниці", який виходив протягом 1862-1863 рр. Видавали також журнали "Мета", "Нива", "Русалка", "Правда", газети "Діло", "Буковина". Виходили у світ твори українських письменників, шкільні підручники, популярні брошури, газета "Читальня ", літературно-наукові альманахи; щорічно читачі отримували "Народний календар". їх редакторами були видатні діячі української культури О.Партицький, В.Шашкевич, Ю.Целевич, Ю.Федькович, І.Франко, В.Лукич-Левицький, П.Огоновський, К.Паньківський, К.Левицький, Г.Хоткевич та ін. З "Просвіти" вийшла ініціатива створення друкованого органу народовців - газети "Діло" (1880), першої політичної народовської організації "Народна рада" (1885).Драгоманова в Галичині згуртувалося вузьке коло представників старшого покоління та молоді, до якого, зокрема, належали Володимир Навроцький, Михайло Павлик, Іван Франко, і в спілці з ним почало європеїзувати галицьких русинів. Ця група започаткувала т. зв. радикальну політику в суспільному житті Галичини, "головним завданням якої було ознайомлення народних мас з насущними політичними питаннями з метою викликати в народі інтерес до політичних, суспільних і національних ідей ". При цьому радикали у переважній більшості вважали національну ідею в Україні за явище другорядне, а національну проблему за таку, яка сама собою розвяжеться з перемогою соціалістичного ідеалу. Так само ці молоді люди незабаром зрозуміли, що справедливість в умовах України означає самостійність; і що говорити в умовах України про соціальну справедливість - це фактично означає говорити про національну справедливість, бо практично всі багаті в Україні були чужинцями. У той же час другі - Вячеслав Будзиновський, Юліан Бачинський, Семен Вітик, Микола Ганкевич, Володимир Охримович та ін. виступали за негайне введення в максимальну частину програми партії вимоги створення власної національної держави, а в мінімальну - положення про поділ Галичини на українську та польську частини.За період від Франкового "Не нора!.." (1880) до 1898р. український рух зміцнів і організаційно, і кількісно настільки, що по
План
Зміст
1. Господарство
2. Посилення польських впливів у Галичині
3. Москвофіли
4. Народовці
5. Співпраця галичан і наддшпрянців
6. Радикальний рух
7. Здобутки національного руху
Список використаної літератури галичина польский москвофільский наддніпрянин
1. Господарство
Список литературы
1. Аркас М. М. Історія України-Руси. - К, 2010.
2. Бойко О. Д Історія України. - К, 2011
3. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. -К, 2014.
4. Верша В. Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.). -Львів
5. Верстюк В. Українська Центральна Рада. - К, 2013.
6. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. - К., 1991-1998.
7. Дорошенко Д. Нариси історії України. - К, 2012. - Т. 1-2.
8. Залізняк Л Нариси стародавньої історії України. - К., 2011.
9. Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. - К; Запоріжжя, 2012
10. Історія України / С. В. Кульчицький (керівник) та ін. - К, 2011.
11. Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - К, 2012.
12. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012
13. Коваль М. В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. -К, 2012.
14. Крипякевич І П. Історія України. - Львів, 2013
15. Культурне відродження в Україні. - К, 2012
16. Кульчицький С. В., Коваль М. В, Лебедєва Ю. Г. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012.
17. Полонська-Васшенко Н. Історія України. - К, 2012. - Т. 1-2.
18. Субтельний О. Україна. Історія. - К, 2012.
19. Толочко П. П. Від Русі до України. Вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні праці. - К, 2012.
20. Українці в світі. - Мельбурн, 2012.
21. Яблонський В Сучасні політичні партії України: Довідник. - К, 2011.
22. ЯВОРНИЦЬКИЙД. І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. - К, 2012.