Аналіз історіографії перетворень у середовищі промислового робітництва України 1905-1914 рр. Порівняння дослідницьких підходів дореволюційних, радянських і сучасних авторів до вивчення становища одного з найбільших соціальних класів - пролетаріату.
Аннотация к работе
МУРАВІКГАННА, аспірант кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університетуПредставлена стаття присвячена стану висвітлення в працях дореволюційних, радянських та сучасних істориків соціально-економічних, політичних, етнічних змін у середовищі промислового робітництва України в 1907-1914 рр. Робітництво України опинилося в полі зору дослідників не випадково - унаслідок економічного зростання, за рахунок промислового піднесення окремих регіонів Російської імперії відбувся перехід до капіталістичної мо-делі господарювання, в основі якої перебували два нові класи: власники підприємств - буржуазія та наймані робітники - пролетаріат. Іванов у своїй монографії зазначив, що на 1908 р. у Московській губернії на польові сезонні роботи відходило 4,5 % робітників, а на Півдні Російської імперії цей показник складав не більше 10 % на фабриках і заводах та 20 % на шахтах [12]. Така розбіжність в оплаті праці була однією з вагомих причин відпливу робітників із цих регіонів до більш успішних промислових осередків України. Міхненко зазначає, що Всеросійська спілка представників промисловості й торгівлі на зїзді в 1907 р. запропонувала встановити премії для робітників у розмірі недільного заробітку за умов відсутності про-гулів і страйків протягом двох місяців, застосовуючи таким чином не лише примус, а й важелі економічного впливу. В одній зі статей, присвячених промисловому робітництву ключових економічних центрів Російської імперії, автор зауважив, що промисловці з метою підвищення якості праці застосовували технічні новинки виробництва, покращували умови праці робітників, збільшували кількість станків і переглядали розцінки оплати праці.