Перетворені форми у виховних практиках сучасного соціуму - Автореферат

Система освіти і виховання в сучасній Україні зазнає активного впливу найрізноманітніших детермінант - і конструктивних і деструктивних за наслідками свої дії. Непередбачуваність змін в суспільстві, відсутність державної ідеології та непослідовність державної політики призвели до руйнування старої системи виховання, але не забезпечили народження нової. Через спробу “викреслення” виховної складової із суспільного життя українське суспільство опинилось на порозі катастрофи, коли значна частина соціуму має нестабільні, хаотично поєднані ціннісні пріоритети, життєві цінності, ідеали; коли суспільство в цілому не має стрижня щодо принципів та норм свого існування, які б синтезували та робили його міцнішим. Нині надзвичайно актуальним є філософське осмислення проблеми виховання, яке мало би своїм результатом формування та застосування такої методології, що була б релевантною до сучасних реалій суспільного буття. Головна мета роботи полягає в дослідженні проблеми виховання як процесу формування людини зі всебічним врахуванням та залученням вирішуючих спромог методології перетворених форм.У вступі розкрито сутність та сучасний стан наукової розробки проблеми, що досліджується, подано обґрунтування її актуальності, визначено обєкт, предмет, мету та основні завдання дисертаційного дослідження, його теоретико-методологічні засади, показано його наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, форми та характер її апробації.В першому підрозділі першого розділу - “Виховання як суспільний феномен: зміст та форми здійснення” - дисертант визначає своє бачення змісту виховання як суспільного феномену. Автор розмежовує поняття “соціалізація”, “виховання”, “освіта” та “навчання”. В своїй роботі він розглядає виховання не тільки як організацію взаємодії людини з соціальними утвореннями (сімєю, навчальною групою, з соціальним середовищем в цілому тощо), а й як інструмент соціального наступництва, що враховує специфіку звязку між різними поколіннями. Автор пропонує власне визначення поняття “виховні практики соціуму” як усю сукупність соціальних дій суспільства, що здебільшого здійснюються в інституціалізованих формах (сімї, школі, ВНЗ, церкві, армії та ін.) в напрямку забезпечення формування людини, змістом яких є соціальна зорієнтованість на удосконалення суспільних відносин на засадах свободи та гуманізму, створення реальних передумов для реалізації особистих інтересів і потреб людей та забезпечення їхньої здатності до ініціативи, активності та соціальної творчості (виховання в позитивному сенсі), а також формування духовно-ціннісних орієнтацій та моделей поведінки, що необхідні певній соціальній групі чи людині для реалізації суто утилітарних інтересів (виховання в негативному сенсі). В цьому сенсі автор вважає, що принципове значення для роботи мають праці К.Абульханової-Славскої, Н.Анциферової, Г.Батіщева, В.Іванова, Б.Новікова, А.Петровського, З.Серафимової, Е.Юдіна, які дотримуються думки, що людина пізнається і формується в діяльності і будь-яка якість людини формується в діяльності, адекватній цій якості.Зокрема, робляться такі висновки: · Філософія педагогіки є засадничим орієнтиром для дослідження проблем навчання-виховання історією, соціологією, психологією тощо. · Категорійний блок “форма перетворена” має потужний евристичний потенціал стосовно дослідження практичного, духовного та чуттєвого буття людини. · Перетворені форми суспільного буття чинять значну деформуючу дію на становлення людини у процесі виховання. · Сучасний процес виховання людини здійснюється, по суті, в просторі соціальних ілюзій, які є перетвореними формами соціального буття (практичного, духовного, чуттєвого). · Результати дії перетворених форм у просторі виховання, виявлені за різними ознаками, можуть бути подолані шляхом корекції виховного процесу, зміст якого визначається залежно від того, що не виконується або порушується у суспільній нормі, яка міра відхилення, в чому воно виявляється або може виявлятися.

Основний зміст роботи

У висновках подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст концепції дисертанта. Зокрема, робляться такі висновки: · Філософія педагогіки є засадничим орієнтиром для дослідження проблем навчання-виховання історією, соціологією, психологією тощо. Ця галузь знань є головним куратором при вивченні політичного, правового, моральнісного, естетичного, релігійного тощо виховання політологією, правознавством, етикою, естетикою, релігієзнавством тощо. Необхідність аналізу взаємозвязку педагогіки та філософії викликана не тільки пізнавальним інтересом, але й проблемами, що стоять перед сучасною педагогікою.

· Категорійний блок “форма перетворена” має потужний евристичний потенціал стосовно дослідження практичного, духовного та чуттєвого буття людини. Використання методології дослідження перетворених форм дає змогу виявити приховану сутність, що утримується у виховних практиках сучасного соціуму.

· Перетворені форми суспільного буття чинять значну деформуючу дію на становлення людини у процесі виховання. Дія перетворених форм призводить до таких наслідків виховання людини, що в практичній діяльності характеризується проявами девіантної поведінки.

· Сучасний процес виховання людини здійснюється, по суті, в просторі соціальних ілюзій, які є перетвореними формами соціального буття (практичного, духовного, чуттєвого). Ці ілюзії подібні до утопій та міражів, тобто до форм буття, які є видимими, удаваними. При цьому соціальні ілюзії обєктивуються, заміщуючи дійсність собою. Предметом соціальних ілюзій як особливого роду омани є соціальна дійсність в цілому або її складові частини.

· Результати дії перетворених форм у просторі виховання, виявлені за різними ознаками, можуть бути подолані шляхом корекції виховного процесу, зміст якого визначається залежно від того, що не виконується або порушується у суспільній нормі, яка міра відхилення, в чому воно виявляється або може виявлятися. Найважче піддається змінам у кращу сторону (оптимізації) соціалізація як засвоєння сукупності встановлених суспільством соціокультурних цінностей, коли в суспільстві змінюються умови, а його виховна функція не відрегульована. В нашому ж суспільстві корекція виховання як компоненти процесу соціалізації повинна бути повязана з оздоровленням самого соціуму.

· Релігія як соціальний феномен є широким і по-своєму універсальним полем формування та утвердження, відтворення та безпосереднього “удосконалення” перетворених форм духовного та чуттєвого буття соціуму. В цьому контексті релігійне виховання можна розглядати як один із засобів продукування та поширення перетворених форм духовності.

· Система патріотичного виховання вона не може бути відірвана від інших складових суспільного життя. Головна мета патріотичного виховання, що полягає у формуванні у громадян високих соціально значущих якостей, готовності реалізувати їх на користь суспільства і держави, реалізація якої сприяла б зростанню дієздатності підростаючого покоління, значного підвищення рівня його соціальної активності, громадянськості і патріотизму. Наслідком недосконалого патріотичного виховання є відтворення перетворених форм почуття патріотизму, що несуть деструктивний характер для суспільства та держави.

· Процес реформування освітньо-виховної системи України повинен передбачати конкретні умови формування особистості як єдиного джерела гуманізації суспільних відносин, ствердження духовно-моральних цінностей суспільства та подолання перетворених форм суспільного буття.

1. Мельниченко А.А. Спроба філософської рефлексії проблеми виховання крізь призму методології перетворених форм // Вісник НАУ: Філософія, культура. - 2006. - №1(3). - С.80-85.

2. Мельниченко А.А. Введення болонських змін в українській освіті як шлях подолання імітації навчального процесу: соціально-філософська рефлексія // Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка. - 2005. - №3. - С.37- 41.

3. Мельниченко А.А. Історичні та теоретичні аспекти дослідження феномена перетвореної форми у вітчизняній філософській думці // Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2004. - №2. - С.25-34.

4. Мельниченко А.А. Проблеми підвищення якості технічної освіти в контексті Болонського процесу: соціологічний вимір // Тези до доповідей VII Міжнародної науково-методичної конференції “Вища технічна освіта: проблеми та перспективи розвитку в контексті Болонського процесу” (26-27 травня 2005 р.) - К.: “Політехніка”. - С. 127-128.

5. Мельниченко А.А. К.Маркс о превращенных формах духовности, практики, бытия // Научное наследие К.Маркса и современные социальные процессы. Материалы международной научной конференции (Киев, 5-6 мая 2004 г.) - Киев: “ЭКМО”, 2004. - С.155-160.

6. Мельниченко А.А. До питання про функціональну варіативність засобів масової інформації в державному управлінні (логіко-маніпулятивний аспект) // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління” - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С. 284-285.

7. Мельниченко А.А. Економічний розвиток України як обєкт філософського аналізу // Економічний вісник НТУУ “КПІ”. - 2005. - №2. - С. 39-44.

8. Мельниченко А.А. Креативний потенціал “перетвореної форми” в контексті маніпулювання суспільною свідомістю // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 травня 2003р. м. Київ) - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. - С. 64-65.

9. Мельниченко А.А. Креатосфера як альтернатива масової культури // Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття. Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції (12-13 травня 2005 року, м. Київ) - К.: ІВЦ “Видавництво “Екмо”, 2005. - С. 180-183.

10. Мельниченко А.А. Маніпулювання суспільною свідомістю в системі віртуального інформаційного середовища як перетвореної форми обєктивної реальності // Зб. матер. ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління”. Частина 1. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2003. - С. 65-67.

11. Мельниченко А.А. Проблема становления личности в творчестве Э.В. Ильенкова. // Ильенковские чтения. Материалы 2-ой и 3-ей Международных научных конференций. Часть 1. - М.: Российский Государственный Институт Интеллектуальной Собственности, 2002. - С. 177-180.

12. Мельниченко А.А. Психологічні аспекти творчої діяльності // Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції “Творчість свободи як свобода творчості”. - К.,2001. - С. 79-80.

13. Мельниченко А.А. Соціальна природа та історизм відчуження // Соціальна робота і сучасність: теорія і практика: Тези доповідей учасників ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (20-21 травня 2004р.) - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2004. - С. 11-14.

14. Мельниченко А.А. Соціальне маніпулювання як антигуманне управління // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління” 29-30 листопада 2005 р. - К., 2005. - С. 68-69.

15. Мельниченко А.А. Ступени становления человека как индивидуальности и личности // Збірник наукових студентських робіт (матеріали 1-х /1998 р./ та 2-х /1999 р./ студентських “Днів науки”). Випуск 1. - К.,2000. - С.7-10.

16. Мельниченко А.А. Участь засобів масової інформації у вирішенні проблем соціальної допомоги // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю “Розвиток соціальної роботи в Україні та за кордоном” - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С. 77-79.

17. Мельниченко А.А., Пиголенко І.В. Використання соціальних досліджень у профілактиці СНІДУ // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - №1(6), 2004. - С. 80-86.

18. Мельниченко А.А., Пиголенко І.В. Ціннісні виміри духовної культури студентів технічного ВНЗ у трансформаційному суспільстві // Український соціум. - 2005. - №1. - С.31-43.

19. Мельниченко А.А., Пиголенко І.В. Якість освіти в НТУУ “КПІ” та сучасний ринок праці очима студентів-старшокурсників: результати соціологічного дослідження. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2005. 84с.