Аналіз творчої особистості Д.М. Гнатюка в культурі. Визначення вектору роботи що стимулює до перманентного переосмислення численних культурно-мистецьких подій і явищ 70-х років з проекцією на театральні досягнення та міжнаціональну творчу комунікацію.
Аннотация к работе
Переосмислення виконавської сутності майстра оперної сцени у проекції на творчі поступи Д.М. Гнатюка Бондарчук В.О. Сутність творчої особистості сформована її універсальною інтенцією до саморозвитку та вдосконалення в координатах мистецької та загальносуспільної комунікації. Апелюючи до рефлексії митця творчих зрушень 70-х років, ми маємо можливість відслідкувати динаміку культурно-мистецьких злетів української самобутності і закріплення її в просторі європейських та світових реалій. Вагому складову дослідження побудовано на архівних матеріалах як Національної опери України так і родинної документації, що надає матеріалам особливої цінності з точки зору історичної проблематики та культурологічної обумовленості. 104 театральний сезон в київському театрі опери та балету імені Т.Г. Шевченка (1971 - 1972 рік) розпочинається оновленою постановкою опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка. Д. Смолич зазначив, що українська класика повинна активно культивуватися у діючому репертуарі театру, оскільки це категорія творів якнайкраще ідентифікує статус мистецької установи і окреслює вектори його розвитку за закріплення в просторі світового мистецького середовища. 29 грудня 1971 року прем’єру виконували: А. Баканова, Є. Озимковська, А. Іщенко, І. Клякун, Д. Гнатюк, А. Кікоть [4, с.