Аналіз результатів лікування переломів проксимальної ділянки стегнової кістки залежно від віку, статі, виду перелому та методу лікування. Ефективність препаратів "Кальцемін" та "Остеїн" в реабілітації хворих з переломами на тлі визначеного остеопорозу.
Аннотация к работе
Остеопороз - найпоширеніше системне захворювання скелета, яке характеризується низькою кістковою масою та порушенням мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до збільшення крихкості кісток та підвищення ризику переломів. Наслідки остеопоротичних переломів стегнової кістки, особливо ЇЇ проксимального відділу зумовлюють значний ріст інвалідності та смертності. так як такі переломи виникають у людей літнього й старечого віку, що мають супутні хронічні соматичні захворювання (Поворозшок В.В., 1998; Беневоленская Л.И., 2000; Єршова О.Б., 2000). У США 20% хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки вмирають протягом перших 6 місяців після отримання травми, а 40% пацієнтів не можуть самостійно пересуватись в подальшому (Lambrionudaci J. Серйозну проблему складає лікування хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки (Рыбачук О.И., 1999; Левенець В.М., 2000; Лазарев А.Ф., 2003; Лоскутов О.Є., 2003; Родионова С.С., 2003; Герцен Г.И., 2004; Невєров В.А.,-2006). В нашій державі не проводились вивчення медико-соціальних наслідків переломів проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп, відсутній аналіз ефективності лікування та реабілітації хворих з даними переломами залежно від їх віку та статі, виду перелому та методу лікування.З метою аналізу ефективності лікування різними ортопедичними методами остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки (шийки та вертлюгової ділянки) проводилось дослідження 126 осіб віком 60-89 років (середній вік - 72,9 ± 0,6 років). Залежно від виду перелому обстежених пацієнтів було поділено на наступні групи: переломи вертлюгової ділянки - 36 осіб віком 62-89 років та медіальні переломи шийки стегнової кістки - 90 осіб віком 60-89 років. З них чоловіки склали 16 осіб, середній вік 7,5 1,7 років; жінки - 22 особи, середній вік 72,5 1,3 років. З метою оцінки ефективності препарату «Кальцемін» у реабілітації хворих, які отримали переломи проксимального відділу стегнової кістки й лікувались ортопедичними методами, обстежено 10 осіб (середній вік - 65,3 ± 4,4 років); для вивчення ефективності біологічно активної добавки, «Остеїн». у реабілітації хворих, які отримали переломи проксимального відділу стегнової кістки й лікувались ортопедичними методами обстежено 11 осіб (середній вік - 68,5 ±1,8 років). Середній вік обстежених склав - 73,4 ±1,2 років; чоловіків - 8 осіб віком 62-82 роки (середній вік - 70,3 ± 2,4 років); жінок-28 осіб віком 62-90 років (середній вік - 74,3 ±1,3 років).У дисертаційній роботі вирішено конкретне актуальне наукове завдання щодо удосконалення прогнозування переломів проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп та медикаментозної реабілітації даного контингенту шляхом використання препаратів кальцію та вітаміну D на підставі вивчення розповсюдженості та медико-соціальних наслідків зазначених переломів залежно від віку та статі, їх звязку з показниками структурно-функціонального стану кісткової тканини. Спостерігається збільшення кількості жителів наступних вікових груп: у чоловіків - 60-69 років - на 10%; 70-79 років - на 24%; 80 та старше років - на 15%; у жінок - 50-59 років - на 17%; 70-79 років - на 28%; 80 та старше років-на 17%. Частота переломів проксимального відділу стегнової кістки зростає з віком: у жінок - після 65 років, у чоловіків - після 75 років. Найбільший показник частоти переломів спостерігався у жінок вікової групи 85 років та старше у 2002 (1162,8/100000) та 2001 (1026/100000) роках; у чоловіків 85 років та старше 1012/100000) - у 1998 році. Виявлено два піки щодо частоти переломів залежно від віку в жінок вікових груп 70-74 роки та 85 років й старше - у 1997 році та 75-79 та 85 років й старше - у 2000 році, які можуть бути обумовлені порушенням формування піку кісткової маси.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертаційній роботі вирішено конкретне актуальне наукове завдання щодо удосконалення прогнозування переломів проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп та медикаментозної реабілітації даного контингенту шляхом використання препаратів кальцію та вітаміну D на підставі вивчення розповсюдженості та медико-соціальних наслідків зазначених переломів залежно від віку та статі, їх звязку з показниками структурно-функціонального стану кісткової тканини.
Демографічна ситуація у регіоні обстеження (м. Вінниця) за останні роки характеризується суттєвим постарінням населення. Спостерігається збільшення кількості жителів наступних вікових груп: у чоловіків - 60-69 років - на 10%; 70-79 років - на 24%; 80 та старше років - на 15%; у жінок - 50-59 років - на 17%; 70-79 років - на 28%; 80 та старше років-на 17%.
Частота переломів проксимального відділу стегнової кістки зростає з віком: у жінок - після 65 років, у чоловіків - після 75 років. За період 2000-2002 років частота переломів проксимального відділу стегнової кістки різко збільшилася в основному за рахунок населення старечого віку. Найбільший показник частоти переломів спостерігався у жінок вікової групи 85 років та старше у 2002 (1162,8/100000) та 2001 (1026/100000) роках; у чоловіків 85 років та старше 1012/100000) - у 1998 році.
Частота переломів проксимального відділу стегнової кістки є вірогідно вищою у жінок літнього та старечого віку. Виявлено два піки щодо частоти переломів залежно від віку в жінок вікових груп 70-74 роки та 85 років й старше - у 1997 році та 75-79 та 85 років й старше - у 2000 році, які можуть бути обумовлені порушенням формування піку кісткової маси.
Летальність серед хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки складає 18,6%: протягом перших 6 місяців після виникнення перелому вмерло 47% хворих. Серед померлих переважали хворі з медіальними переломами шийки стегнової кістки (73,6%); найбільша летальність спостерігалася у віковій групі 70-79 років (47,3% від загальної кількості померлих).
Аналіз віддалених результатів лікування хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки показав, що через рік 41,1% пацієнтів з медіальними переломами шийки стегнової кістки та 4% пацієнтів з переломами вертлюгової ділянки не могли пересуватися без сторонньої допомоги. Найкращі результати лікування медіальних переломів спостерігалися при ендопротезуванні кульшового суглоба, латеральних - остеосинтезі та скелетному витягненні, проте лікування скелетним витягненням у людей літнього та старечого віку часто зумовлює виникнення ускладнень, які збільшують ризик летальності.
Переломи проксимального відділу стегнової кістки спостерігаються на тлі виражених структурно-функціональних порушень кісткової тканини, які й обумовлюють їх виникнення: індекс міцності кісткової тканини у хворих з переломами знижений порівняно з особами без переломів, у чоловіків - на 23,9%, у жінок - на 18,2%. Усі хворі з переломами проксимального відділу стегнової кістки мали остеопенію та остеопороз за результатами ультразвукової денситометрії.
Кальцемін та біологічно активна добавка «Остеїн» є ефективними засобами в реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Шестимісячний курс лікування збільшує міцність кісткової тканини, покращує ЇЇ якість, знижує виразність больового синдрому у травмованій нижній кінцівці.
Ефективність кальцеміну в реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки є вищою у порівнянні з біологічно активною добавкою «Остеїн», оскільки він в однаковій мірі покращує структурно-функціональний стан кісткової тканини на ушкодженій та неушкодженій кінцівці та функціональний стан ушкодженої кінцівки, тоді як «Остеїн» тільки покращує структурно-функціональний стан кісткової тканини на ушкодженій кінцівці.
Список литературы
Ефективність лікування переломів проксимального відділу стегна у хворих з порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини //Проблеми остеології - 1999 - 2(2). - С.62.
Медико-соціальні наслідки остеопоротичних переломів проксимальної ділянки стегна // Проблеми остеології- 2001 - 4(1-2) - С. 161-162.
Медико-соціальні наслідки остеопоротичних переломів проксимального відділу стегна // Українська Конференція молодих вчених присвячена памяті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса: Тези доповідей - Київ - 2002. - С.202-203.
Особистий внесок автора полягає в зборі матеріалу, проведенні аналізу отриманих даних та формулюванні висновків.
5. Медико-социальные последствия остеопоротических переломов проксимального отдела бедра //Проблема остеопороза в травматологии и ортопедии: Тезисы II Конференции с международным участием - Москва - 2003. - С. 125-127 (співавтор Поворознюк В.В).
Особистий внесок автора полягає в зборі матеріалу та проведенні аналізу отриманих даних, формулюванні висновків.
Особистий внесок автора полягає в зборі матеріалу, формулюванні висновків.
7. Кальцемін в реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки // Український медичний альманах. - 2005. - 8(2) - С.174-177 (співавтор Поворознюк В.В).
Особистий внесок полягає в зборі матеріалу, проведенні лікування хворих, аналізі результатів, формулюванні висновків.
8. Застосування препарату «Кальцемін» у реабілітації хворих з остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки /Інформаційний лист - Київ - 2005. - №84 - 4 с (співавтор Поворознюк В.В).
Особистий внесок полягає в проведенні лікування хворих та аналізі отриманих результатів.
Изучение эффективности кальцемина в профилактике и лечение системного остеопороза (экспериментально-клиническое исследование) // Проблема остеопороза в травматологии и ортопедии: Тезисы ІІІ Конференция с международным участием - Москва - 2006 - с. 103-104. (співавтори Поворознюк В.В., Григорьєва Н.В.)
Особливий внесок автора полягає в прийманні участі в зборі матеріалу та формуванні висновків.