Вивчення перекладознавчої думки ХІХ – початку ХХ ст. в Україні як складової літературної критики означеної доби. Значення перекладознавчої думки в розбудові національної літератури на етапі становлення і індивідуальної творчості українських письменників.
Аннотация к работе
Сучасна наука надає виняткового значення дослідженню художнього перекладу, що передбачає не тільки зіставлення оригіналу і відповідника, осмислення процесу перекладання, а й ряду інших проблем, повязаних, наприклад, з ідеєю принципової перекладності (Ф.Флора), вивченням “корпусу поетичних норм і технік” (Дж.Фолена), концепцією “експериментальної літератури” (Х.Формвег), роздумами над сутністю національного в літературі (Й.Штрелка, Ф.Штріх) тощо. Новітні феноменологічні, герменевтичні студії, структуралізм, рецептивно-естетичні теорії активно включають переклад у сферу своїх досліджень, актуалізуючи “альтернативні аспекти” (І.Гасан) вивчення літературного процесу, т. зв. Застосовуючи нові підходи до вивчення художнього перекладу і науки про нього, порівняльне літературознавство ставить у центр своїх студій переклад і породжену ним перекладознавчу думку не лише з метою розвязання проблем методологічного плану, а й вироблення нових літературознавчих концепцій, зокрема “глобалізації” (Д.Пайзер), які поширюються і на літературу як мистецтво слова. Це надає можливості повніше вивчити сам літературний процес, відкриває, крім відомих, нові плідні перспективи для розвитку українського літературознавства, чим і зумовлюється актуальність запропонованого дослідження, яке є однією з перших спроб осмислити проблеми теорії, історії і критики перекладу в контексті літературознавчої думки в Україні. Враховуючи специфіку початкового етапу вивчення винесеної в заголовок проблеми, автор дисертації звертається насамперед до аналізу літературно-критичної спадщини тих літераторів, перекладознавчі міркування та, власне, переклади яких мали концептуальне значення для розвитку нової української літератури та літературно-критичної думки зазначеного періоду.Отже, переклад - вагома та багатоаспектна проблема порівняльного літературознавства - розглядається насамперед з точки зору функціональності в сприймаючій літературі, що дає можливість виявити художню співмірність двох літератур. літературний письменник перекладознавчий У першому підрозділі “Зародження та становлення уявлень про переклад в Україні” міркування про переклад у давній період трактуються як важливий попередній етап для подальшого наукового вивчення української перекладознавчої думки, що надає можливість дослідити її у широкому історичному загальнолітературному контексті, чіткіше простежити еволюцію літературного процесу та науки про нього протягом ХІХ - поч. Підкреслюється у звязку з цим, що, постаючи одним із вагомих чинників літературного поступу, переклад як наукова проблема зазнає суттєвого переосмислення порівняно з попереднім давнім періодом, - принципово розширюється діапазон його вивчення: поряд із питаннями методу відтворення оригіналу, перекладацької майстерності увага зосереджується насамперед на усвідомленні значущості перекладу в національному літературному розвитку. У звязку з цим поглиблюється розуміння літераторами (які в ХІХ ст., як правило, поєднували літературно-критичну діяльність з перекладацькою практикою та оригінальною творчістю) проблеми адекватності в перекладі, - поряд із відповідним відтворенням змісту надається велика увага передачі форми оригіналу, його стилю та структури. Критик обстоює адекватність відтворення не лише змісту і форми, а насамперед “тону” першотвору в перекладі, концепцію якого викладає стосовно перекладів “Слова о полку Ігоревім” (Вельтмана, 1833; Гербеля, 1854), порушуючи водночас проблему перекладу з близькоспоріднених мов.Багатий перекладознавчий матеріал (від окремих висловлювань, рецензій, статей до ґрунтовних праць), постаючи невідємною складовою літературної критики в Україні, не тільки віддзеркалював основні періоди літературного розвитку, а, увиразнюючи та вияскравлюючи їх специфіку, сприяв подальшому поступу національної літератури у світовому контексті та її осмисленню. Акцентується увага на тому, що перекладознавча думка в Україні, еволюція якої простежується з найдавніших часів, принципово розширює діапазон вивчення перекладу протягом ХІХ - початку ХХ століття: від перекладацьких питань (методу перекладу, адекватності, ідеї неперекладності, відтворення специфіки оригіналу та ін.), що сприяють розвитку концепції повновартісного перекладу (М.Максимович, П.Гулак-Артемовський, П.Куліш, О.Потебня, М.Драгоманов, І.Франко, Леся Українка) до осмислення його ролі в загальнолітературному процесі.Європеєць між хуторянами і хуторянин між європейцями // Альманах “Молода нація”.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У висновках стверджується, що осмислення перекладу як наукової проблеми в українській літературній критиці ХІХ - початку ХХ ст. засвідчує важливе значення перекладознавчої думки в розвитку літературознавства, у результаті чого поглиблювалося розуміння завдань та перспектив літературного поступу загалом та індивідуальної творчості митця зокрема. Це, отже, дає всі підстави інтерпретувати її як органічну частину літературознавства, що, у свою чергу, сприяє повнішому вивченню національної літератури та науки про неї.
Багатий перекладознавчий матеріал (від окремих висловлювань, рецензій, статей до ґрунтовних праць), постаючи невідємною складовою літературної критики в Україні, не тільки віддзеркалював основні періоди літературного розвитку, а, увиразнюючи та вияскравлюючи їх специфіку, сприяв подальшому поступу національної літератури у світовому контексті та її осмисленню. Вивчення поглядів на переклад означеної доби засвідчує їхню виняткову роль на всіх етапах розвитку національної літератури - у період становлення, формування, утвердження, інтеграції у світовий контекст. Акцентується увага на тому, що перекладознавча думка в Україні, еволюція якої простежується з найдавніших часів, принципово розширює діапазон вивчення перекладу протягом ХІХ - початку ХХ століття: від перекладацьких питань (методу перекладу, адекватності, ідеї неперекладності, відтворення специфіки оригіналу та ін.), що сприяють розвитку концепції повновартісного перекладу (М.Максимович, П.Гулак-Артемовський, П.Куліш, О.Потебня, М.Драгоманов, І.Франко, Леся Українка) до осмислення його ролі в загальнолітературному процесі. Наголошується, що, підпорядковуючись процесу становлення української літератури та активно включаючись у нього, переклад осмислюється літературною критикою передусім у контексті актуальних тогочасних літературознавчих проблем (спадкоємності давніх традицій української мови та літератури, шляхів та перспектив їх подальшого розвитку).
Дослідження перекладознавчих поглядів Р.Гонорського, М.Максимовича, П.Гулака-Артемовського, Л.Боровиковського, М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова, О.Потебні, І.Франка, Лесі Українки засвідчує, що усвідомлення перекладу як загальнолітературної проблеми зосереджувалося навколо кількох фундаментальних міркувань стосовно його значення в національному літературному поступі: як літературного зразка, засобу вироблення літературного смаку, розвитку літературної мови, джерела ідейно-тематичного, жанрово-стильового збагачення української літератури, її оновлення з модернізацією включно та стимулу для оригінальної творчості. Погляд на переклад як загальнолітературну проблему мав принципове значення у виробленні концепції національної літератури, спрямованої на розвиток власних традицій та збагачення їх світовими літературними здобутками, обумовлюючи водночас критерії оцінки художнього твору (П.Куліш, М.Драгоманов, О.Потебня, І.Франко, Леся Українка).
Список литературы
1. Тетеріна О. Значення перекладацької діяльності П.Куліша // Українська мова та література в школі. - 1997. - 12 березня. - С. 2.
2. Тетеріна О. Пантелеймон Куліш: менталітет і автопереклад // Вісник Київського інституту “Словянський університет”. - Вип. 3. - К., 1999. - С. 196-201.
3. Тетеріна О. Компаративістичний аспект перекладознавства // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. - К., 2000. - С. 205-210.
4. Тетеріна О. Амбівалентність поглядів О.Потебні на переклад // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. - К., 2001. - С. 53-57.
5. Тетеріна О. Переклад як чинник розвитку нової української літератури (початок ХІХ ст.) // Слово і час. - 2002. - № 11. - С. 14-19.
6. Тетеріна О. Проблема художнього перекладу в літературознавчій концепції М.Драгоманова // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. - К., 2004. - С. 115-121.