Аналіз переговорів представників держав Антанти з українським національним урядом у 1917–1918 р., під час яких виявилися інтереси держав щодо УНР, їх ставлення до державності України. Аналогії між тогочасними процесами і "українською кризою" 2014-2015 рр.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Переговори держав антанти з українською народною республікою в кінці 1917 - на початку 1918 рр. Наталія Городня Доктор історичних наук, доцент, Анотація У статті висвітлюються переговори представників держав Антанти з українським національним урядом у листопаді 1917 - січні 1918 р., під час яких виявилися інтереси цих держав щодо Української Народної Республіки та їхнє ставлення до державності України. Проводяться деякі аналогії між тогочасними процесами і «українською кризою» 2014-2015 рр. Показано, що інтерес держав Антанти до УНР обумовлювався виключно їхніми військовими цілями у світовій війні - потребами уникнути ліквідації Російського фронту, допомогти Румунії й утримати блокаду Центральних держав. Проте союзники недооцінювали інтереси УНР і загрозу з боку нової петроградської влади, роль України у стримуванні російської експансії, що мало для них довготривалі негативні наслідки. Ключові слова: переговори, Антанта, УНР, Центральна Рада. антанта державність україна криза Міжнародна криза, в епіцентрі якої перебуває Україна, засвідчує небезпеку експансіонізму, що супроводжує відродження Росії, як для окремих держав, так і для міжнародного порядку в цілому. У вітчизняній історіографії різні аспекти політики «великих держав» щодо України у роки Першої світової війни розкрито у багатьох наукових працях, включаючи монографії Д. Вєдєнєєва, Д. Будкова, М. Держалюка, М. Несука, В. Матвієнка, В. Головченка, І. Дацківа. Першим комплексним дослідженням політики держав Антанти і США щодо української державності в новітній вітчизняній історіографії була кандидатська дисертація автора цієї статті [1]. Революція в Росії у лютому 1917 р. і посилення у зв’язку з цим внутрішньої нестабільності у цій провідній державі блоку Антанта, включаючи активізацію національних рухів, надавали шанс Четверному союзу переламати хід подій на свою користь. Події всередині Росії, що впливали на ситуацію на фронтах, напряму зачіпали інтереси усіх держав Антанти, передусім Франції і Великої Британії. Вони сприйняли створення Української Центральної Ради (УЦР), а тим більше одностороннє проголошення нею автономії України різко негативно, вбачаючи у цьому підривну діяльність Німеччини з метою послаблення Росії. Перед державами Антанти виникло термінове завдання залучити до оборони Російського фронту усі можливі сили, передусім Україну, влада якої не визнала більшовицького уряду і 20/7 листопада Третім універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки (УНР). Найбільш значущим був візит групи французьких і британських офіцерів на чолі з генералом Ж. Табуї до генерального секретаря з міжнаціональних справ О. Шульгина, розцінений українською стороною як встановлення офіційних відносин між УНР і державами Антанти [2, с.233-234].