Розвиток шкільної системи в середньовічному суспільстві, зміст програми. Зростання престижу здобутої кар’єри ученого або вчителя в епоху пізнього середньовіччя. Риси та навчальний процес університетської освіти. Освітні процеси в середньовічній Україні.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ І: Школа в середні віки 1.1 Особливості розвитку шкільництва 1.2 Міські школи 1.3 Школа і суспільство Розділ ІІ: Cередньовічні університети 2.1 Риси університетської освіти 2.2 Перші університети 2.3 Навчальний процес в університеті Розділ ІІІ: Освітні процеси в середньовічній Україні Висновки Список літератури Вступ Проблема впливу старших поколінь на молодші, на способи і шляхи передачі їм досвіду і накопичених знань відносяться до категорії вічних. Розвиток суспільства і зміни у відносинах між людьми завжди знаходили своє відображення в практиці освіти, навчання і виховання підростаючих поколінь, в меті та пріоритетних завданнях школи, в педагогічних теоріях та системах. Міські школи. 3. Є і більш нові праці, такі як «История педагогики» А.Н.Джуринського 1999 року видання, у 1994 - И.В.Захарова, Е.С.Ляховича «Мисия университетов в европейской культуре» , а також К.А.Иванова «Многоликое средневековье» 2001 року. Інші, наголошуючи на своєрідності, репрезентують її як епоху великого напруження духу та відчуття особистості- особистого порятунку (в монашества) та особистої честі (у рицарства).Виникає питання, чи можна вважати темною і неосвіченою епоху, що дала таку плеяду видатних мислителів і митців: Роджер Бекон, Ян Гус, Микола Коперник, Жан Кальвін, Галілео Галілей, Данте, Дюрер та інші. Зокрема, школою могли бути названі і монастирські, приходські, міські або кафедральні центри освіти, і університети, і співтовариства учнів, що збиралися навкруги “вчителя” (магістра), що займався навчанням в містах в доуніверситетський період. Контроль над освітніми установами і турбота про їх розвиток безперечно входили в компетенцію церкви, проте не відносилися до першочергових завдань церковного життя (в зіставленні, наприклад, з проблемою розвитку власне церковних інституцій, перш за все приходської системи) [6; 9-13]. Епоха високого і пізнього середньовіччя, на відміну від попередніх сторіч, відзначена значним розширенням можливостей соціального просування і загальним збільшенням мобільності населення [21;10]. Культурна і соціальна ситуація Ренесансу XII століття не тільки породила феномен високої освіти (колискою якого стали міські школи північної Франції, в першу чергу Париж), що встановився в середньовічних університетах, але й викликала до життя значне збільшення числа шкіл, місцевих єпископів, що знаходилися під контролем. В першу чергу, це характерно для нових чернечих орденів - францисканців, домініканців, ченців авгунстинців - з їх особливою увагою до справи навчання і викладання. 1.2 Міські школи Звичайні загальнодоступні школи, в тому вигляді як вони сформувалися протягом Високого і Пізнього Середньовіччя, як правило, знаходилися під контролем єпископа даної єпархії і діяли в містах. Як правило, вони дарувалися школі єпископом, у віданні якого знаходилася дана школа, магістрами або випускниками.