Визначення частоти виявлення герпесвірусних маркерів у хворих на розсіяний склероз (РС). Особливості клінічного перебігу захворювання у пацієнтів на РС з персистенцією герпесвірусної інфекції, особливості імунних, зокрема нейроспецифічних порушень.
Аннотация к работе
Залишається дискусійним питання щодо необхідності лікування персистуючої вірусної інфекції у хворих на РС, оскільки, за даним літератури, використання специфічної терапії проти деяких інфекційних агентів у хворих на РС мали як позитивний вплив, так і не впливали на перебіг захворювання (Головкин В.И. и соавт., 1987; Lycke J. et al., 1996; Bech E. et al., 2002; Волошина Н.П., Василовский В.В., 2004; Friedman J.E. et al., 2005). Також залишається невирішеним і потребує уточнення питання про особливості клінічного перебігу РС у хворих з персистенцією герпесвірусної інфекції. Методи дослідження: загальноклінічне обстеження, вивчення скарг, анамнезу хвороби, клініко-неврологічне обстеження в динаміці і оцінка неврологічного дефіциту за шкалою Expended Disability Status Scale (EDSS), магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку, імунологічне дослідження крові (визначення фенотипу лімфоїдних клітин, проліферативної активності лімфоцитів, спонтанної цитотоксичності мононуклеарів, фагоцитарної активності нейтрофілів, циркулюючих імунних комплексів), включаючи показники нейроспецифічного імунітету (адгезивна активність нейтрофілів та сенсибілізація нейтрофілів до основного білку мієліну (ОБМ), альбуміну, нейроспецифічної енолази (НСЕ), серологічне дослідження крові та ліквору на наявність протигерпетичних IGM та IGG до вірусів HSV1/2, HHV-6, EBV, CMV, молекулярно-біологічний метод для визначення ДНК вірусів у лікворі та крові за допомогою полімеразної ланцюгової реакції, статистична обробка даних. Вперше, базуючись на комплексному клінічному та клініко-лабораторному обстеженні досліджено особливості клінічного перебігу, імунного статусу, зокрема нейроспецифічних порушень, та оптимізовано підходи до лікувальної тактики у хворих на РС з герпесвірусною персистенцією. Так, у хворих з EBV-інфекцією спостерігаються вірогідно вищі показники спонтанної цитотоксичності мононуклеарів, ніж у хворих з HHV-6-інфекцією, у яких показники спонтанної цитотоксичності мононуклеарів, а також індукованої фагоцитарної активності в межах норми.У процесі виконання роботи обстежені хворі були поділені на три групи: І група - хворі з ознаками активної герпесвірусної персистенції у крові або лікворі (49 осіб), ІІ група - хворі з ознаками хронічної герпесвірусної персистенції (32 хворих) та ІІІ - група, до якої ввійшли хворі, у яких не було визначено діагностично значущих титрів АТ до герпесвірусів, за даними обстеження крові та ліквору (19 хворих). Хворі, які мали позитивну ПЛР у крові або лікворі, а також хворі з підвищеним рівнем титрів IGG у ЦСР склали І групу з активним вірусним процесом (49 хворих), а хворі з підвищенням лише титрів IGG у крові увійшли до ІІ групи з ознаками хронічної герпесвірусної персистенції (32 хворих). До ІІІ групи увійшли 19 хворих, які не мали діагностично значущого підвищення титрів АТ до герпесвірусів (11 хворих), та у яких при обстеженні не було визначено протигерпетичних АТ (8 хворих). Ремітуючий перебіг визначено у 39 хворих І групи та у 29 - ІІ, ремітуючо-прогресуючий перебіг мали 8 хворих І групи та 2 - ІІ, вторинно-прогресуючий перебіг визначався у 3 пацієнтів І групи. При оцінці функціональних систем за шкалою EDSS було виявлено, що ступінь порушення функцій з боку чутливої сфери у хворих обох груп майже не відрізнялись між собою (1,2±0,1 бала у хворих І групи та 1,1±0,2 бала у хворих ІІ групи), координаторні порушення теж не мали суттєвої різниці (1,4±0,1 бала у пацієнтів І групи, 1,2±0,1 у пацієнтів ІІ групи), але бал порушення рухових функцій у хворих І групи був достовірно вищий (2,3±0,1 бала), ніж у хворих ІІ групи (1,6±0,2 бала) (р=0,007).У дисертації проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні діагностичних підходів та лікувальної тактики у хворих на РС із персистенцією герпесвірусної інфекції на підставі комплексного клінічного, імунологічного та імуновірусологічного дослідження. Встановлено, що у 92 % хворих на розсіяний склероз виявляються антитіла до вірусів герпесгрупи, у 81 % з них - діагностично значуще підвищення титрів антитіл або позитивна ПЛР переважно до EBV, HHV-6 та HSV1/2. У хворих на розсіяний склероз з герпесвірусною персистенцією і тривалістю хвороби до 5 років визначається розсіяна неврологічна симптоматика з помірною інвалідизацією - 3,0±0,1 бала за шкалою EDSS. Визначено, що активність герпесвірусної персистенції впливає на вираженість неврологічного дефіциту у хворих на розсіяний склероз: загальний ступінь інвалідизації за шкалою EDSS вірогідно більший за умови активації герпесвірусної інфекції (3,14±0,1 бала) у порівнянні з хронічною персистенцією (2,8±0,1 бала), переважно за рахунок поглиблення рухових порушень. У хворих на розсіяний склероз без активації або після активації гірпесвірусного процесу доцільно проводити підтримуючий курс лікування комплексом антигомотоксичних препаратів - грип-нозод-інєль, хепель, енгістол, які нормалізують показники серологічних та ПЛР-досліджень, гуморального та клітинного імуніт