Створення у 1921 р. надзвичайних комісій з ліквідації неписьменності, розгортання відповідної роботи. ІІ Всеросійський з"їзд політосвіти, який дуже гостро піднімав проблему ліквідації неписьменності. Поширення кількості лікнепів територією України.
Аннотация к работе
З огляду на зазначене на увагу заслуговує досвід ліквідації неписьменності у 20-х роках XX століття, адже в той період склалася своєрідна система організації освітнього процесу, виробилися особливі форми і методи навчання. Разом з тим український документ доповнювався двома пунктами, а саме: «Введенн в дію декрету покладається на Головполітосвіту Наркомосу УСРР, у складі якого засновується Всеукраїнська надзвичайна комісія з боротьби з неписьменністю у складі пяти осіб, затверджених Нарком просом. Згідно положення про Всеукраїнську Надзвичайну Комісію з ліквідації неписьменності новому органу надавалося повноваження мобілізувати навіть всіх письменних, його члени могли використовувати для цієї мети будь-яке приміщення, видавати книжки, організовувати школи лікнепу і т. п. Для проведення навчання грамоти повітова комісія з ліквідації неписьменності разом з органом всеобучу оголосила призов неписьменних і малописьменних, в першу чергу, від 14 до 30 років, в другу чергу - від 30-до 40 років і в третю - від 40 до 50 років. Ускладнювала ситуацію і нова економічна політика, адже витрати на освіту були зняті з державного бюджету і перенесені на місцевий бюджет, що утруднювало боротьбу з неписьменністю.