Пенсійне забезпечення - Курсовая работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1.1. Нормативно-правові засади функціонування недержавного пенсійного забезпечення в Україні 1.3. Механізм державного регулювання національного недержавного пенсійного забезпечення РОЗДІЛ 2. Аналіз динаміки розвитку недержавних пенсійних фондів 2.2. Оцінка фінансового стану недержавних пенсійних фондів на прикладі Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний» 2.3. Участь страхових компаній та банків в системі недержавного пенсійного страхування: порівняльний аналіз з НПФ РОЗДІЛ 3. Зарубіжний досвід функціонування систем недержавних пенсійних виплат та можливості його застосування в Україні 3.2. Напрямки удосконалення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність теми дослідження. Оскільки в структурі населення України більшу частку займають люди похилого віку, тому на перший план постає питання соціально-економічного становища цієї категорії осіб. Таким чином, кількість працівників, які платили внески, зменшилася. Виникла потреба в активному субсидіюванні пенсійної системи трансфертами з державного бюджету, що забирало кошти з інших галузей та гальмувало економічний розвиток країн. Всього такі надходження складають третю частину фінансових активів пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд можна заочно вважати банкрутом. Згідно з підсумками 2012 року, дефіцит Пенсійного фонду перевищив 27 млд. грн. Варто згадати, що пенсійна реформа в Україні стартувала в жовтні 2011 року. Саме при такій умові по закону можливе введення 2 рівня пенсійної системи - загальнообов’язкової накопичувальної системи, в якій активну участь братимуть недержавні пенсійні фонди. Недержавне пенсійне забезпечення є третім рівнем пенсійної системи та базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством. Таке забезпечення здійснюється шляхом призначення та виплати їм пенсій. У 1897 році в Росії і, зокрема, в Україні успішно діяли більше 200 емеритальних кас. Про це свідчить, зокрема, затверджений у 1886 р. російським імператором Олександром III Устав эмеритальньних касс служащихь гражданскаго ведомства. 575 руб. на рік, тоді як пенсія з пенсійної каси, куди він щомісяця відраховував протягом 35 років служби 6 % від платні (жалування) - 863 руб. Особи, які служили в земствах, а це були вчителі, лікарі та інші категорії службовців, не мали до середини 60-х років жодних привілеїв, у тому числі і пенсій. До речі, саме за таким принципом діють недержавні пенсійні фонди, що створюються в Україні з 2004 р. згідно із Законом України Про недержавне пенсійне забезпечення від 9 липня 2003 р.[4] На початку XX ст. в Україні сформувалися і два підходи до пенсійного забезпечення: розподільний (емеритальні каси) і накопичувальний (пенсійні каси страхового типу). Маючи вислугу 15 років і жалування 360 руб., учитель, який вступив на службу в 20 років, мав право отримувати пенсію 65 руб., якщо ж вислуга була 20 років - 106, а за умови 25 років вислуги - 167 руб. Отже, коефіцієнт заміщення заробітної плати пенсією, якщо перейти на сучасну термінологію, становив для тодішнього вчителя 46 %. Ще згодом в 30-ті роки ХХ сторіччя і в Сполучених Штатах Америки зявилась державна пенсійна система, та у Радянському Союзі - в 1956 році. [28, 344-348] Слід зауважити, що спочатку (у першій половині ХХ століття) недержавне пенсійне забезпечення розвивалося за рахунок найманих працівників і самозайнятого населення з високими рівнями заробітної плати і доходів, які не підлягали обовязковому (за законом) пенсійному страхуванню і з тієї причини стали вдаватися до приватної форми страхування пенсій. Нові перспективи для НПЗ відкрилися після другої світової війни в результаті істотного підвищення якості життя населення в промислово розвинених країнах і спостерігалися високі темпи зростання заробітної плати, яким не відповідав зростання пенсій. Розуміючи це, парламенти та уряди цих країн змушені вдаватись до реформування пенсійних систем шляхом запровадження накопичувальних принципів як державних так і приватних, на базі недержавних пенсійних фондів.[25] В Україні формування системи недержавного пенсійного забезпечення за допомогою утворення різного роду фондів започатковано в 1992 р. У своїй більшості недержавні пенсійні фонди були фактично товариствами відкритого типу, заснованими фізичними або юридичними особами - приватними підприємствами або державними установами, а також у формі акціонерних товариств, де акціонерами могли бути як фізичні, так і юридичні особи, страхові компанії. Ст. 2 закону передбачає право громадян України бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні (рис.1.1)[23]. Рис. 1.1 - Трирівнева система пенсійного забезпечення в Україні У рамках 1 рівня, солідарної системи страхування, спост