Розвиток пенітенціарного законодавства в Україні. Особливості виконання та відбування покарання у вигляді позбавлення волі в спеціальних установах. Соціальні наслідки правозастосовної тюремної практики в українських губерніях Російської імперії.
Аннотация к работе
Безумовно, при реалізації цієї мети необхідно звернутися до історичного досвіду (як негативного, так і позитивного) організації виконання покарань у вигляді позбавлення волі в Україні. Серед низки важливих кримінально-виконавчих та історико-правових наукових проблем особливий інтерес складає проблема формування та розвитку пенітенціарного законодавства, утворення, організації та діяльності тюремної системи в українських губерніях Російської імперії. У відповідності з метою дисертації визначені такі основні наукові завдання: здійснити історіографічний аналіз проблеми, виявити та проаналізувати науковий доробок дореволюційних, радянських і сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників з вивчення питань становлення та розвитку пенітенціарного законодавства й функціонування тюремних органів і установ в Україні з останньої чверті XVIII - до початку ХХ ст.; Визначення таким чином хронологічних рамок зумовлено наміром дослідити розвиток кримінального законодавства у сфері покарань, повязаних з позбавленням волі, становлення і генезис пенітенціарного (тюремного) законодавства, еволюцію пенітенціарної системи в Україні на широкому тлі глибинних соціально-економічних зрушень з кінця XVIII ст. до жовтня 1917 р. Соціальна та економічна зумовленість змін у пенітенціарному законодавстві в Україні, що призводило до чіткішого визначення правового та соціального статусу тюремної адміністрації й варти та умов відбування покарання арештантами, визначення відповідності правозастосовчої практики інтересам й очікуванням суспільства, реальні умови утримання увязнених осіб, організація арештантської праці, здійснення заходів морально-виховного впливу та заходів з метою ресоціалізації осіб, які звільнялися з місць позбавлення волі, зумовили використання соціологічного методу.Першим вітчизняним підручником кримінального права, в якому значне місце відводилося питанням покарання у вигляді позбавлення волі, є робота О. Переважна більшість фахівців наполегливо наголошувала на нагальній необхідності приведення тюремної системи і практики виконання покарання у відповідність з вимогами та положеннями науки кримінального права та пенітенціарії (тюрмознавства). Чадова У другій половині ХІХ ст. формуються теоретичні засади виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі та зявляється нова галузь юридичних знань «тюрмознавство». Джерельна база дисертаційного дослідження охоплює законодавчі акти Російської держави, що визначали організаційні та правові засади застосування покарання у вигляді позбавлення волі, функціонування пенітенціарних установ, опубліковані в різні роки в «Полном собрании законов Российской империи», «Своде законов Российской империи», збірці з коментарями «Российское законодательство Х-ХХ вв.», а також окремі опубліковані законодавчі акти. Відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ і Міністерства юстиції, циркуляри Головного тюремного управління, за допомогою яких керівництво тюремного відомства здійснювало оперативне управління місцями позбавлення волі, уніфіковувало окремі аспекти тюремного режиму; звіти ГТУ, що публікувалися щорічно і звіти діяльності товариств виправних притулків для неповнолітніх, їх Статути; матеріали зїздів тюремних діячів; ухвали губернських земських зборів; Правила внутрішнього тюремного розпорядку.«Пенітенціарне законодавство в кінці ХІХ - початку ХХ ст.» зазначається, що в кінці ХІХ ст. формуються теоретичні основи виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі та зявляється нова галузь юридичних знань «тюрмознавство». «Статутом про тих,що утримуються під вартою» 1890 р. тривалий час визначався тюремний режим, який був головним засобом фізичного і морального пригнічення увязнених. Занепад покарання у вигляді заслання на каторжні роботи у кінці ХІХ ст. історично пояснюється не тільки загальним браком коштів, але й тим, що таке покарання все більше суперечило із загальноєвропейською тенденцією і гуманізацією умов відбування покарань, повязаних з позбавленням волі. Можна констатувати, що інститут працевикористання засуджених до позбавлення волі в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. одержав докладне правове регулювання в систематизованих правових актах, перш за все в «Статуті про засланців», «Інструкції доглядачу губернських тюремних замків», «Зводі установ і статутів про тих, що утримуються під вартою», «Загальній тюремній інструкції». «Статут про тих, що утримуються під вартою» 1890 р. та «Загальна тюремна Інструкція» 1915 р. стали віховими нормативними актами, що знаменували поступальний розвиток вітчизняного пенітенціарного законодавства в напрямку чіткого формального визначення уніфікованих умов виконання і відбування покарання у вигляді позбавлення волі.Проаналізувавши становлення та розвиток пенітенціарної теорії та практики в Україні з кінця XVIII - до початку ХХ ст. необхідно констатувати, що інститут покарання у вигляді позбавлення волі до останньої чверті XVIII ст. не міг набути достатнього поширення. Вязниця на той час була не більш як місцем тимчасового утрим