Проблема управління загальноосвітнім навчальним закладом, підвищення педагогічного рівня складу викладачів. Зміст, принципи і методи мотивації, створення особистісно-орієнтованої моделі педагогічного стимулювання професійного зростання вчителів.
Аннотация к работе
Як засвідчує практика, закріплені десятиліттями механізми праці педагогів важко піддаються трансформації, тому набуває актуальності питання зовнішнього впливу керівників шкіл на активізацію діяльності вчителів з професійної самокорекції та самовдосконалення. Актуальність проблеми педагогічного стимулювання професійного зростання вчителів загальноосвітніх навчальних закладів підтверджено Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002р.), Державною програмою “Вчитель” (2002р.). Дослідниками зясовано наступне: § Найбільша ефективність стимулювання працівників досягається комплексним використанням матеріального і нематеріального заохочення, яке базується на принципах конкретності і невідкладності; відповідності винагороди зусиллям працівника; справедливості; додаткового заохочення підвищення результатів праці, виконання певних робіт; зростання матеріального заохочення від продуктивності праці; гласності; урахування потреб, рівня якості праці особистості; уникнення одноманітності у використанні стимулів (А. У наукових працях, присвячених педагогічному стимулюванню професійного зростання вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, висвітлено питання значущості для педагогів моральних і матеріальних стимулів (Н.Кузьміна, Л. Отже, враховуючи соціальну значущість проблеми професійного зростання вчителів, недостатнє науково-теоретичне вивчення педагогічного стимулювання педагогів і наявність умов для її розвязання, а також наявність протиріччя між обєктивною потребою у зовнішньому впливові на активізацію процесу професійного зростання вчителів і недосконалістю системи педагогічного стимулювання зумовили вибір теми дослідження: “Педагогічне стимулювання професійного зростання вчителів загальноосвітніх навчальних закладів”.У першому розділі “Теоретичні засади організації професійного зростання вчителів загальноосвітніх навчальних закладів” подано теоретичний аналіз понять “особистісне зростання”, “професійне зростання”, “професійне зростання вчителя”, “професіоналізм”; розкрито зміст, структуру та критеріальні характеристики професійного зростання педагога, обґрунтовано діагностичний матеріал. У дослідженні розроблено критерії професійного зростання педагога (усвідомлення особистісної і суспільної значущості професійного зростання вчителя; сукупність необхідних професійно-особистісних якостей; система ставлень до людей і до педагогічної діяльності; наявність сформованої акмеологічної позиції; підвищення професійних знань і розширення загальнокультурного кругозору; вдосконалення умінь і навичок; використання педагогічних технологій), на основі яких встановлено його рівні (низький, середній, високий). Високий рівень професійного зростання вчителя характеризується усвідомленням необхідності професійного самовдосконалення, наявністю чіткої акмеологічної позиції, самокритичністю, прагненням самоствердитися й самоактуалізуватися в професії, підвищенням знань, розширенням кругозору особистості, здійсненням субєктом праці науково-дослідницької діяльності, високим ступенем експресивності, збалансованістю емоційних проявів, пошуком ефективних методів впливу на особистість учня. У другому розділі ”Модель педагогічного стимулювання професійного зростання вчителів “здійснено аналіз стимулювання як соціально-педагогічної проблеми, розкрито поняття “стимулювання”, “педагогічне стимулювання”, зміст, принципи та методи педагогічного стимулювання вчителів, розроблено та представлено модель педагогічного стимулювання професійного зростання педагогів загальноосвітніх навчальних закладів. У дослідженні педагогічне стимулювання професійного зростання вчителів розглядається як складова особистісно орієнтованої управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу та являє собою процес цілеспрямованого послідовного впливу субєкта управління на особистість педагога сукупністю матеріальних і моральних чинників з метою активізації його діяльності по підвищенню рівня професіоналізму в умовах поваги, довіри та доброзичливості.