Основні моделі діалогічної взаємодії вчителя й учнів, її типи, структура, механізми та рівні. Специфіка діалогічної взаємодії в урочній і позаурочній діяльності навчальних закладів Великої Британії. Досвід британських педагогів із діалогічної взаємодії.
Аннотация к работе
Кремень) масштабні методолого-теоретичні перетворення в педагогічній науці вносять фундаментальні зміни до структури й характеру педагогічної взаємодії вчителя й учнів, усієї комунікативної системи навчально-виховних закладів. Інформаційно-комунікативні процеси, діалогічна педагогічна взаємодія вчителя й учнів відіграють провідну роль у підвищенні якості освіти, реалізації особистісно орієнтованої моделі навчання, у формуванні особистості, здатної до критичного мислення, повної самореалізації, відстоювання власної позиції, людської гідності, поваги до прав людини, а отже, вільного громадянина України і світу. Це сприяє поширенню комунікативної тенденції як показника професійної компетентності педагога, насамперед загальноосвітньої школи, оскільки для вчителя головним було і залишається його сприйняття і розуміння учнями, а “всяке розуміння є діалогічним” (М. У звязку з цим виняткової актуальності набувають питання вивчення та творчого використання зарубіжного педагогічного досвіду, зокрема діалогічної взаємодії між учителем і учнями в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії. Методологічну основу дослідження становлять: наукові положення теорії пізнання про сутність людської особистості, її формування в системі діяльності, спілкування і відносин, єдність теорії і практики, навчання і виховання з метою визначення методологічних засад проблеми, сутності діалогічної взаємодії як основи гуманізації навчально-виховного процесу в умовах демократизації суспільства; культуро-діалогічний, компетентісний, особистісно орієнтований, ціннісно-мотиваційний, компаративістський, діалогової парадигми підходи для аналізу і наукового обґрунтування діалогічної взаємодії вчителя й учнів; система принципів: гуманізації, субєкт-субєктних відносин, елективності, культуровідповідності, самовизначення й самоцінності особистості, педагогічної емпатії, що слугують основою сприйняття і розуміння педагогічно доцільної взаємодії вчителя й учнів. діалогічний взаємодія британія вчительСхарактеризовано психолого-педагогічні основи та специфіку педагогічної взаємодії вчителя й учнів в урочній і позаурочній діяльності навчальних закладів Великобританії. Діалогічна взаємодія між учителем і учнями була проголошена головним чинником успішного засвоєння знань, виховання та взаєморозуміння. Процес дослідження і стан розробленості проблеми взаємодії вчителя й учнів вивчався не лише за хронологічним, а й за освітнім принципом у таких напрямах: 1) сутність засобів освіти та їх уплив на розвиток особистості учнів; 2) реалізація вимог до вчителя щодо здійснення діалогічної взаємодії; 3) виявлення основних факторів, що впливають на оновлення змісту й засобів навчання. Діалогічна взаємодія вчителя й учнів розглядається як діалог рівноправних особистостей, найважливішою характеристикою якого є рівність, шанобливе ставлення один до одного, гармонізація інтересів учителя й учнів. У другому розділі - “Засоби забезпечення діалогічної взаємодії у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії” - обґрунтовано структуру, механізми та рівні діалогічної взаємодії вчителя й учнів у навчальних закладах Великобританії, виявлено моделі діалогічної взаємодії в досвіді британських педагогів, розкрито вимоги до вчителя в організації діалогу та умови його успішного здійснення.У дисертації відповідно до мети і завдань здійснено аналіз діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії, на основі чого досягнуто вирішення наукового завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних засад діалогічної взаємодії, виявленні прогресивних здобутків загальноосвітніх навчальних закладів Великобританії для використання їх у сучасних умовах модернізації вітчизняної освіти. Визначено основні етапи її еволюції: І (XIV-XV ст.) - етап становлення та емпіричних пошуків, ІІ (XVIII-ХІХ ст.) - етап активної науково-емпіричної розробки та практичної реалізації, ІІІ (70-і роки ХХ-початок ХХІ ст.) - етап науково-теоретичного обґрунтування та всебічного вдосконалення. XX ст., її децентралізація й автономізація, розширення функцій учителя) і зовнішні (інтеграція і створення Співдружності, активний соціально-економічний розвиток суспільства, вдосконалення підготовки педагогічних кадрів) чинники, які визначали розвиток проблеми комунікативної взаємодії на різних освітніх етапах. На першому етапі дослідження проблеми характеризувалося емпіричністю, відносини вчителів і учнів мали невизначений, переважно нормативний, авторитарний характер, що дістало відображення в працях Х. Фактор та ін. досліджували діалог не лише як засіб навчання, а як сутнісну характеристику людини, обґрунтовували рівнозначність “Я” і “Ти”, місце кожного учня в навчальній взаємодії, що було важливим у звязку зі збільшенням кількості й різновидності навчальних закладів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У дисертації відповідно до мети і завдань здійснено аналіз діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії, на основі чого досягнуто вирішення наукового завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних засад діалогічної взаємодії, виявленні прогресивних здобутків загальноосвітніх навчальних закладів Великобританії для використання їх у сучасних умовах модернізації вітчизняної освіти. Одержані в процесі дослідження результати дозволяють зробити висновки, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Проаналізовано історико-педагогічний аспект комунікативної системи в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії. Визначено основні етапи її еволюції: І (XIV-XV ст.) - етап становлення та емпіричних пошуків, ІІ (XVIII-ХІХ ст.) - етап активної науково-емпіричної розробки та практичної реалізації, ІІІ (70-і роки ХХ- початок ХХІ ст.) - етап науково-теоретичного обґрунтування та всебічного вдосконалення. Розкрито особливості організації діалогічної взаємодії в британській шкільній освіті на кожному з обґрунтованих етапів. Визначено внутрішні (поєднання традицій і оновлення середньої освіти Великобританії, розпочате в 50-х рр. XX ст., її децентралізація й автономізація, розширення функцій учителя) і зовнішні (інтеграція і створення Співдружності, активний соціально-економічний розвиток суспільства, вдосконалення підготовки педагогічних кадрів) чинники, які визначали розвиток проблеми комунікативної взаємодії на різних освітніх етапах.
Розробленість проблеми досліджувалася на основі хронологічного й освітнього принципів. У основу хронологічного аспекту дослідження покладено визначені етапи еволюції комунікативної взаємодії. На першому етапі дослідження проблеми характеризувалося емпіричністю, відносини вчителів і учнів мали невизначений, переважно нормативний, авторитарний характер, що дістало відображення в працях Х. Грайса, П Едмонса, Дж. Остіна та ін.. На другому етапі розроблення проблеми активізувалося у звязку з прийняттям у 1864 р. “Закону про публічні школи”, Акту Фостера (Elementary Education Act) у 1870 р., уведенням обовязкового безкоштовного навчання дітей до 14 років та іншими нормативними актами. Учені С. Артур, П. Гаррет, Д. Фактор та ін. досліджували діалог не лише як засіб навчання, а як сутнісну характеристику людини, обґрунтовували рівнозначність “Я” і “Ти”, місце кожного учня в навчальній взаємодії, що було важливим у звязку зі збільшенням кількості й різновидності навчальних закладів. На третьому етапі термін навчання в загальноосвітніх навчальних закладах Великобританії зростає. Учені доводять необхідність реорганізації змісту і методів навчання. У наукових працях Дж. Андерсона, М. Бейкера, Н. Бербелеса, Дж. Блісса, В. Карра проблема набула конкретизації. Вона була обґрунтована як головний чинник засвоєння знань, виховання та взаєморозуміння, вчені вели дискусії щодо функцій діалогу. В основу діалогу було покладено принцип рівноправя.
За освітнім принципом діалогічна взаємодія вивчалася окремо в початковій і основній загальноосвітній школі за такими напрямами: 1) сутність засобів навчання; 2) фактори, що впливають на оновлення змісту і засобів навчання; 3) вимоги до вчителя щодо здійснення взаємодії. Учені М. Аммайа-Вільямс, Р. Діаз, А. Дуглас, С. Ніл здійснювали диференціацію дослідження відповідно до віку дітей та типу загальноосвітніх шкіл.
Про ступінь дослідженості проблеми свідчить те, що на науково-емпіричному рівні було обґрунтовано: а) поняття “діалогічна взаємодія”; б) зміст поняття “педагогічна можливість діалогу”; в) засоби і функції діалогу, а також д) правила його проведення.
2. Виявлено принципи побудови діалогічної взаємодії вчителя й учнів у навчальних закладах Великої Британії. Діалогічна взаємодія в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії здійснюється на таких принципах: рівноцінності партнерів, вільної інтерпретації, холістського сприйняття світу, емпатії, самодетермінації, культурної глобалізації. Розкрито теоретичну сутність діалогічної взаємодії як форми спілкування в педагогічному процесі, що визначається поєднанням у освіті традицій і новаторства, відповідністю гуманістичним перетворенням британського суспільства, єдністю соціальних, раціональних та емоційних складників діалогічної взаємодії в пошуках нового та ін.
3. Обґрунтовано основні моделі діалогічної взаємодії вчителя й учнів: 1) модель “діалогічних завдань” (діалогічні завдання передбачають створення проблеми на уроці з метою її розвязання у вигляді ігрових вправ, моделювання ситуації (“вчитель-учень”, “учень-учні”); 2) модель “мовленнєвої форми” (відображає ідею діалогу в навчанні, залучення учня, його досвіду, навичок логічного й критичного мислення, продуктивного спілкування з іншими); 3) “наочно-графічні”, “знаково-символічні” моделі (“наочно-графічна” модель зводить складне до сукупності простих елементів сприйняття, здійснюючи комунікативну взаємодію, що дуже важливо за використання діалогічної взаємодії під час уроку), “знаково-символічна” модель (дає можливість виокремити суть предмета вивчення, тобто сприяє розвитку мислення й уяви); 4) “усна” й “письмова” моделі (для більшості навчальних предметів письмові завдання розглядаються як підготовчі, які передбачають виконання операцій у зовнішньому мовленні й зазвичай використовуються на початкових етапах засвоєння репродуктивної інформації, усні завдання використовуються і як підготовчі, і як основні). Виявлено типи взаємодії: за способом взаємодії ? діалог із провідною роллю одного із субєктів та “на рівних”; за характером взаємодії - мотиваційна, критична, конфліктна, наукова, моральна, духовно-змістова; розрізняють інформаційний та інтерпретаційний типи взаємодії; структуру, яка охоплює такі компоненти: вступну бесіду пропедевтичного характеру, впорядковану систему питань та відповідей, навчальні настанови вчителя, узагальнюючі висновки вчителя та їх усвідомлення учнями; механізми (субєкти навчально-виховної діяльності, технології, педагогічні ситуації, методи та форми діалогічної взаємодії); рівні (низький, що передбачає критичність мислення; середній ? аргументованість та відстоювання власної позиції, готовність до самооцінки; високий ? здатність до самоаналізу, вміння досягати згоди, що є одним із головних чинників продуктивного інтелектуального пошуку).
4. Схарактеризовано специфіку педагогічного діалогу в урочній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів Великобританії (відповідність програмі та темі уроку, досягнення критичного співмислення та співтворчості, відстоювання власної позиції, засвоєння знань, опанування вміннями і навичками евристичним шляхом та ін.) та в позаурочній роботі (пріоритетність виховного впливу, спонукання учня до самореалізації та творчої самодіяльності, формування взаємоповаги і самоповаги та ін.).
5. Виявлено прогресивні ідеї та досвід діалогічної взаємодії в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії, доведено доцільність їх використання у вітчизняних загальноосвітніх закладах в умовах модернізації вітчизняної освіти: ідеї ? організація відкритої й вільної інтерпретації змісту взаємодії, соціальної й особистісної взаємодії вчителів і учнів “на рівних” та ін.; обґрунтовані моделі, типи, структури, теоретико-методичні положення, технології та технологічні компоненти: знання і розуміння кожного учня, шанобливого взаємоставлення, обовязковість “фасцинації”; моделювання ситуацій взаємодії за допомогою знакових засобів і схем, гармонізація інтересів учнів і вчителя, досягнення духовного саморозкриття партнерів взаємодії, спрямування взаємодії не лише на засвоєння знань, а насамперед - на формування особистості, її моральний розвиток та ін.
Подальшого вивчення потребує зіставно-порівняльний аналіз комунікативної системи вітчизняних і британських навчальних закладів.
Список литературы
1. Романко І. Г. Діалог вчителя і учнів як основа взаєморозуміння в освітніх закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Імідж сучасного педагога. 2007. Вип.1-2 (70-71). С. 82 - 84.
2. Романко І. Г. Інтерпретація діалогу в психолого-діалогічних дослідженнях в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Постметодика. 2007. № 3 (74). С. 37 - 39.
3. Романко І. Г. Теоретичні основи дослідження педагогічних можливостей діалогу в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка. Серія: «Педагогічні науки». 2007. Вип. 5 (57). С. 203 - 207.
4. Романко І. Г. Педагогічний діалог у діяльності вчителя Великої Британії / І. Г. Романко // Вісник Черкаського нац. ун-ту ім. Богдана Хмельницького. Серія: «Педагогічні науки». 2008. Вип. 124. С. 13 - 16.
5. Романко І. Г. Механізм діалогічної взаємодії учителя та учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Рідна школа. 2009. № 12. С. 65 - 68.
6. Романко І. Г. Діалогічні завдання в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка. Серія: «Педагогічні науки». 2010. Вип.1. С. 39 - 42.
7. Романко І. Г. Сутність діалогу в діяльності вчителя Великої Британії / І. Г. Романко // Імідж сучасного педагога. 2010. № 5 (104). С. 24 - 25.
8. Романко І. Г. Використання педагогічного діалогу у діяльності вчителя Великої Британії / І. Г. Романко // Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції: Всеукр. наук.-практ. конф., 27-28 берез. 2008 р.: зб. матеріалів. Черкаси, 2008. С. 13 - 14.
9. Romanko I. Dialogue during the educational process in schools of Great Britain / I. Romanko // XIII National Conference of the Educational Association of Teachers of English to Speakers of Other Languages in Ukraine: ukr. nat. conf., 14-16 apr., 2008: abstracts. Poltava, 2008. P. 102.
10. Романко І. Г. Педагогічні аспекти діалогу в контексті освіти у дослідженнях педагогів загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії / І. Г. Романко // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: міжнар. наук. конф., 20-21 лют. 2008 р.: зб. матеріалів. Суми, 2008. С. 80 - 82.
11. Романко И. Г. Использование теории и опыта диалогического взаимодействия учителя и учеников в школах Великобритании в условиях модернизации образования в Украине / И. Г. Романко // Дидактика иностранных языков: современные образовательные стратегии и технологии: междунар. методолог. сем., 14 янв. 2010: сб. материалов. Кишинев, 2010. С. 59 - 63.