Сутність, механізми, шляхи формування ставлення особистості до себе. Зміст ставлення до себе учнів 1-х і 3-х класів, які навчаються в умовах спеціального формування і розвитку навчальної діяльності (система розвивального навчання Ельконіна-Давидова).
Аннотация к работе
Перед сучасною системою освіти стоїть завдання формування основ розуміння світу як динамічно змінюваного, в якому особистість перебуває в стані постійного творця цього світу й самої себе, головним результатом і умовою чого є гармонія людини із самою собою, зі світом, що посилює інтерес до педагогічних досліджень питань самосвідомості, формування ставлення особистості до себе. На сьогодні в педагогічній і психологічній науках накопичена велика кількість даних про те, що особливості внутрішньої динаміки самосвідомості, структура і специфіка ставлення особистості до себе має регулюючий вплив на різні важливі сторони життєдіяльності людини; на розвиток міжособистісних відносин; формування мотивації й цілеутворення, ініціативи і відповідальності, виховання поваги до себе, власної гідності, що робить надзвичайно актуальними дослідження, спрямовані на вивчення педагогічних умов цілеспрямованого формування конструктивного ставлення особистості до себе. У філософських, психологічних, педагогічних дослідженнях представлені різні аспекти проблеми, що можуть стати теоретико-методологічним фундаментом для вивчення педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів: розкриті загальні основи формування ставлення особистості до інших і до себе (Р.Декарт, І.Кант, А.Камю, К.Маркс, Е.Муньє, І.Фіхте); досліджені питання становлення самосвідомості особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, В.Столін П.Чамата, Н.Чеснокова, О.Шорохова,); вивчені побудова, структура й динаміка ставлення особистості до себе (Р.Бернс, У.Джемс, Х.Каплан, І.Кон, С.Пантилєєв, К.Роджерс, М.Розенберг, В.Столін, Р.Уайлі); досліджені особливості самооцінки та її взаємозвязок з оцінками оточення (Н.Анкудінова, М.Боришевський І.Кон, Г.Липкіна, Г.Прихожан, Є.Савонько, В.Сафін та ін.); науково обґрунтовані психологічні основи формування й розвитку особистості (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, В.Давидов, О.Дусавицький, Г.Костюк, Б.Ломов, О.Леонтьєв, С.Максименко, С.Рубінштейн, Г.Цукерман, Д.Ельконін); розроблені нові парадигми освіти (Г.Балл, І.Бех, В.Давидов, О.Дусавицький, С.Максименко, С.Подмазін, В.Рєпкін, О.Савченко, Г.Цукерман, Д.Ельконін,І.Якиманська). Досвід психолого-педагогічних досліджень останніх десятиріч дозволяє переглянути існуючі уявлення про вікові можливості молодших школярів (В.Давидов, О.Дусавицький, Л.Занков, С.Максименко, В.Рєпкін, Д.Ельконін) і зробити висновок про те, що їхні пізнавальні можливості практично невичерпні, що відбуваються кардинальні зміни в мотиваційній структурі особистості учнів, а процес побудови різноманітних міжособистісних звязків у спілкуванні дітей сприяє розвитку самосвідомості. У ході дослідження була висунута гіпотеза: формуванню у молодших школярів конструктивного ставлення до себе сприяє реалізація таких педагогічних умов: а) організація навчання, яке забезпечує формування рефлексії в учнів; б) використання педагогічного інструментарію, що обєктивує для учнів власні зміни, забезпечуючи розвиток самосвідомості дітей молодшого шкільного віку як за традиційною системою навчання, так і в умовах спеціального формування навчальної діяльності.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його обєкт, предмет, мету, завдання, представлено концепцію, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні й теоретичні основи, висвітлено основні етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, основні методи дослідження, наведено дані про апробацію і впровадження результатів наукової роботи. Марксом діалектико-матеріалістичної теорії, в якій він визначив “Я” як вузловий момент втілення соціального в індивідуальне і навпаки, обґрунтуванні творчої діяльності особистості; у визнанні персоналістами особистості первинною творчою реальністю і вищою духовною цінністю (Е.Муньє); проголошенні екзистенціалізмом свободи особистості як вищої з існуючих цінностей (А.Камю). У другому розділі дослідження „Експериментальна перевірка педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності” розкриваються загальні питання підготовки і проведення педагогічного експерименту, обґрунтовуються педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів, визначається змістово-процесуальна суть основних етапів реалізації педагогічних умов; а також мета, завдання, методика експериментально-дослідницької роботи; описано педагогічний експеримент, у ході якого перевірялась ефективність реалізації педагогічних умов, представлено аналіз результатів і статистична обробка експериментальних даних. Е2 (45 осіб) - учнівські колективи, у навчанні яких з 1 по 3 клас було реалізовано тільки одну з означених умов - використання розробленого інструментарію; Е3 (65 осіб) - учнівські колективи, у навчанні яких з 1 по 3 клас реалізовано також одну умову-організація навчання, що сприяла розвитку рефлексії. Друга умова передбачала використання педагогічного інст