Наукова соціально-педагогічна інтерпретація поняття "екоосвіта". Особливості концепцій соціалізації молоді та їх взаємозв’язок з формами екологічної освіти і виховання у країнах Бенілюксу. Шляхи впливу на особистість засобами екокультурної діяльності.
Аннотация к работе
Важливим компонентом формування цього усвідомлення справедливо вважається екологічна освіта та соціальне виховання особистості молодої людини, які спрямовані на життєдіяльність людини, на її звязки з природним і соціальним середовищем, на усвідомлення універсальної цінності взаємодії людини і природи. На думку вчених, екологічна освіта має помітний вплив на перебудову системи цінностей, зміну споживацького ставлення людини до природи на екологічно виправдане, відповідальне (І. Науково обгрунтовуючи процес виховання та розвитку особистості, більшість педагогів стверджує, що він здійснюється всією системою соціально-виховної роботи школи, сімї, позашкільних закладів, коли людина має справу з безліччю обставин, які впливають на неї та потребують відповідної поведінки і активності. І досягти цієї мети можна, зокрема, завдяки дії системи екологічного навчання та виховання у процесі формування екологічної культури. Розгляд концепцій культурного стилю соціалізації у країнах Бенілюксу, аналіз навчальних програм та планів з курсу «Екологічна освіта» Аграрного Університету, у Нідерландах, а також вимог щодо формування духовно розвиненої та відповідальної особистості, які були висунуті як першочергові на міжнародній конференції «Соціальний розвиток» у Відені дають підставу говорити про те, що інтеграція екологічного контексту в систему освіти надає можливість здійснювати комплексний підхід, і не лише вивчати та охороняти природні ресурси, а й одночасно формувати особистість у напрямі соціально прийнятному для суспільства.Погоджуючись з вченими та дослідниками, ми вважаємо, що формування та розвиток екологічної культури молодої людини може стати стимулом для подальшої духовної та практичної діяльності, яка спрямована на подолання кризи (духовної кризи соціуму та екологічної кризи навколишнього середовища), а в перспективі на гармонізацію відносин у системі «людина-суспільство-природа». Наукові знання лежать в основі будь-якої освіти, і одним із її завдань є формування адекватних уявлень про взаємозвязки у системі «людина-суспільство-природа» та у самій природі. Хобарт), підкреслюють, що «екологічна освіта та особистісний розвиток» молодої людини не повинні йти окремо, вони мають включати не лише знання на певну тематику, а й активізувати глибинні психологічні структури людини, формувати її загальну та екологічну культуру. Звертання до сучасного європейського досвіду дало нам можливість вивчити і проаналізувати концепції та теорії соціалізації особистості, які мають неабиякий вплив на розвиток сучасної як екологічної, так і загальної, педагогічної науки та практики країн Бенілюксу. Шпенглер), що визначає соціалізацію як процес вростання особистості в культуру і підкреслює необхідність взаємодії різних культур для формування здатності особистості усвідомлювати себе громадянином усієї планети; г) гуманістичні теорії розвитку особистості, (А.У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми соціального розвитку та становлення молоді засобами «формальної та неформальної» екологічної освіти, яке полягає у включенні молоді до екокультурної діяльності. Зарубіжні концепції соціального розвитку та становлення особистості є важливим науковим підгрунтям для формування загальної стратегії нашої країни на виховання «відкритої» особистості та визначення шляхів прояву молодої людини як активного, самостійного, відповідального та творчого субєкта у середовищі, що її оточує. Запропонована нами модель інтеграції молоді у процес ЕКД, суть якої полягає в тому, щоб задіяти усі можливі канали впливу на особистість, сприяє прискоренню процесу її соціалізації, забезпечуючи гармонізацію дії застосованих у цій діяльності умов й шляхів, які сприяють подальшому соціальному розвитку молоді. Результати експериментальної роботи показали, що визначені педагогічні чинники, дозволяють оптимізувати процес соціалізації молоді, проявляючись у цілеспрямованій діяльності певних інститутів формальної та неформальної екологічної освіти, у використанні певних специфічних методів навчання, виховання та корекції поведінки, у підготовці професійних кадрів для роботи з молоддю, для включення її у процес ЕКД.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми соціального розвитку та становлення молоді засобами «формальної та неформальної» екологічної освіти, яке полягає у включенні молоді до екокультурної діяльності. Наше дослідження дозволяє зробити такі висновки.
1. Екокультура, звернена до двох світів - природного довкілля та внутрішнього світу, спрямована своїми цілями на створення бажаного ладу в природі і на виховання високих гуманістичних цінностей, орієнтирів у людському житті, дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Основою та умовою формування у молоді екокультури є екологічна освіта та виховання, які є цілеспрямованим процесом розвитку у них знань про наукові основи взаємодії суспільства та природи, формування соціально ціннісних мотивів у ставленні до неї, прищеплення молоді необхідних умінь та навичок свідомого ставлення до навколишнього середовища.
2. Зарубіжні концепції соціального розвитку та становлення особистості є важливим науковим підгрунтям для формування загальної стратегії нашої країни на виховання «відкритої» особистості та визначення шляхів прояву молодої людини як активного, самостійного, відповідального та творчого субєкта у середовищі, що її оточує. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють розмаїття діяльності особистості, емоційно-психологічна комфортність, зміст цієї діяльності, аспекти педагогічного управління, орієнтація вихователя на особистісні структури тощо.
3. Основним соціально-педагогічним контекстом соціального розвитку, самореалізації та оптимізації процесу соціалізації індивіда виступає (серед багатьох інших) ЕКД, де процеси формування людини не тільки виступають провідним елементом її змісту, спеціально організовуються, свідомо керуються та спрямовуються до конкретних цілей, але й можуть протікати приховано, імпліцитно, будучи обовязковим, але іноді і стихійно існуючим, неусвідомленим елементом. Запропонована нами модель інтеграції молоді у процес ЕКД, суть якої полягає в тому, щоб задіяти усі можливі канали впливу на особистість, сприяє прискоренню процесу її соціалізації, забезпечуючи гармонізацію дії застосованих у цій діяльності умов й шляхів, які сприяють подальшому соціальному розвитку молоді.
4. Результати експериментальної роботи показали, що визначені педагогічні чинники, дозволяють оптимізувати процес соціалізації молоді, проявляючись у цілеспрямованій діяльності певних інститутів формальної та неформальної екологічної освіти, у використанні певних специфічних методів навчання, виховання та корекції поведінки, у підготовці професійних кадрів для роботи з молоддю, для включення її у процес ЕКД. Все це загалом сприяє формуванню відповідального ставлення до природного середовища, вихованню екологічної культури та виробленню екологічно доцільної поведінки молоді.
5. Передумовою особистісного зростання індивіду та посилення процесу соціалізації є певна організаційно-методична система роботи (в контексті екологічної освіти та виховання), яка втілена в екологічні проекти та програми: діагностика сформованості соціально-ціннісних і особистісних якостей - на підготовчому етапі; організація оптимальних умов для інтенсивної участі у цих програмах - на початковому; надання максимуму можливостей для прояву здібностей, задоволення інтересів, участі у різноманітних видах діяльності - на основному; наявність наукової оцінки ефективності діяльності групи та кожного її члена, обговорення позитивних чи негативних результатів та планування спеціальних акцій на перспективу - на кінцевому етапі.
6. Розглядаючи питання вибору механізмів соціалізації в контексті інтеграції молоді в ЕКД, ми виділили такі із них, які дають можливість проявлятися як обєктивним умовам життя (природному середовищу) так і вихованню (соціально-педагогічному середовищу) - міжособистісна комунікація, ідентифікація, саморефлексія, емоційне включення тощо.
Разом з тим проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Так, вимагають подальшого вивчення питання індивідуалізації процесу соціалізації особистості молоді, значення потенціалу дозвілля для формування соціальних здібностей особистості, поглиблена увага до розвитку мовлення як соціалізуючого фактору, і розгляд багатьох інших теорій та технологій, які дозволяють прийти до сучасного розуміння соціалізації як набуття людиною соціального досвіду та ціннісних орієнтації, які потрібні для успішного виконання її соціальних ролей у певному соціокультурному середовищі.