Патогенез ренальних дисфункцій за умов токсичного ураження печінки при водному та сольовому діурезі. Функціональний стан нирок щурів після одноразового введення чотирихлористого вуглецю. Стан клітин мозкової та кіркової речовин ниркового клубочку.
Аннотация к работе
Актуальність теми Відомо, що зниження ефективності механізмів, які забезпечують водно-сольовий гомеостаз у пацієнтів з цирозом печінки (ЦП) та гепатитом, має вторинний характер щодо відношення до основного захворювання і залежить від ступеня важкості патологічних змін паренхіми печінки (Квасницька О.Б., 2004; Moller S, 2004; Henriksen J.H., 2005). Але стан ниркових функцій та внутрішньониркових гуморальних систем ауторегуляції на ранніх етапах патологічних змін печінки досліджені недостатньо, тому що розвиток ГРС частіше розглядають як наслідок довгострокових постійних патологічних процесів зі змінами функціонального стану печінки (Guevara M., Rodes J., 2005). Дослідження виконувалися в межах планового наукового напрямку науково-дослідницької роботи Одеського державного медичного університету МОЗ України “Молекулярно-генетичні та екологічнозалежні механізми розвитку пухлин репродуктивної системи: шляхи удосконалення, діагностики, лікування і профілактики” (№ державної реєстрації 0102U006588). Визначити особливості функціонального стану нирок та печінки токсично уражених щурів та тлі дії блокатору ангіотензинконвертуючого ферменту за умов індукованого діурезу. За даними морфологічних та гістохімічних методів дослідження вперше встановлено, що за патологічних змін тканин печінки, які були індуковані чотирихлористим вуглецем, спостерігається зниження активності NO-синтази в паренхімі нирок на тлі суттєвого посилення активності NO-синтазного ланцюга циклу оксиду азоту в печінці при зростанні виведення нирками ендогенних нітратів, що свідчить про активацію синтезу оксиду азоту в печінці в початковий період її токсичного ураження.Дослідження проведені на 210 білих безпородних щурах-самцях з вагою тіла 230-250 г, вивчали: 1) функцію нирок у інтактних щурів; 2) вплив чотирихлористого вуглецю (CCL4) на функцію нирок; 3) вплив дихлориду ртуті (HGCL2) (0,1 мг/100 г від маси тіла) на функцію нирок щурів; 4) вплив комбінованої дії CCL4 та HGCL2 на функцію нирок щурів; 5) функцію нирок у щурів на тлі введення каптоприлу; 6) функцію нирок у щурів, яким вводили CCL4 и каптоприл; 7) функцію нирок у щурів, яким вводили каптоприл на тлі комбінованої інтоксикації HGCL2 (0,1 мг/100 г від маси тіла) та CCL4. В отриманих зразках плазми крові і сечі проводили аналіз хімічного складу за наступними методиками: загальний білок у сечі визначали фотометрично (довжина хвилі 590 нм) на “СФ-46” („Ломо”, виробництво Росія) сульфосаліциловим методом (Михеева А.И. и соавт., 1969); креатинін плазми крові і сечі визначали також фотометрично на “СФ-46” (довжина хвилі 520 нм) за реакцією з пікриновою кислотою (Рябов С.И. и соавт., 1979); осмоляльність сечі та плазми крові визначали загальноприйнятим кріоскопічним методом на осмометрі „3Д3” (виробництво США) (Рябов С.И. и соавт., 1979), концентрацію нітритів, нітратів та сечовини у плазмі крові і сечі визначали фотометрично (довжина хвилі 540 нм) за методикою, запропонованою Н.Л. Токсичне ураження печінки викликали підшкірним введенням CCL4 (0,5 мл на 100 г від маси тіла) за 24 год до навантажувальних проб; токсичну нефропатію моделювали одноразовим підшкірним введенням водного розчину сулеми (HGCL2 - 0,1 мг на 100 г від маси тіла) за 3 доби до навантажувальних проб за методом запропонованим проф. Комбіноване порушення функції нирок (токсичну нефропатію) провокували введенням HGCL2 (0,1 мг на 100 г від маси тіла) за 3 доби до навантажувальних проб і CCL4 (0,5 мл на 100 г від маси тіла) за 24 год до навантаження. Вплив каптоприлу на розвиток токсичної нефропатії вивчали на тлі в/ч введення водного розчину каптоприлу (1 мг на 100 г від маси тіла) впродовж 2 діб, останнє введення - за 24 год до навантаження.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні патогенетичних механізмів порушень функціонального стану нирок щурів за умов токсичного ураження нирок та печінки, та зроблено наступні висновки. Виявлено, що введення CCL4 викликає помірні патогенні зміни діяльності нирок у початковий період інтоксикації: збільшення виділення нирками білка і нітратів та відсутність функціонального ниркового резерву. Встановлено, що через 24 год. після одноразового введення щурам CCL4 в дозі 0,5 мл на 100 г маси тіла реєструються морфологічні ушкодження тканини печінки і помірні порушення нирок, особливо епітелію проксимального сегменту нефрону. Показано, що за умов комбінованого введення HGCL2 і CCL4 відбувається збільшення ступеня структурних порушень паренхіми печінки та епітелію канальців нефрону, ніж при введенні кожного із сполук. Найбільші зміни виявлені з боку діурезу та клубочкової фільтрації, які мають різноспрямований характер при водному та сольовому навантаженні, що підтверджує участь РАС у патогенезі токсичної нефропатії, індукованої HGCL2 та після введення CCL4.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні патогенетичних механізмів порушень функціонального стану нирок щурів за умов токсичного ураження нирок та печінки, та зроблено наступні висновки. Виявлено, що введення CCL4 викликає помірні патогенні зміни діяльності нирок у початковий період інтоксикації: збільшення виділення нирками білка і нітратів та відсутність функціонального ниркового резерву. Встановлено, що через 24 год. після одноразового введення щурам CCL4 в дозі 0,5 мл на 100 г маси тіла реєструються морфологічні ушкодження тканини печінки і помірні порушення нирок, особливо епітелію проксимального сегменту нефрону.
При комбінованому впливі досліджуваних ксенобіотиків (HGCL2 і CCL4) спостерігається подальше посилення протеїнурії на тлі підвищення виведення нирками нітратів та зменшення - нітритів. Знижується ефективність ниркових механізмів, спрямованих на виведення надлишкових кількостей рідини й ОАР при водному та сольовому навантаженні. Показано, що за умов комбінованого введення HGCL2 і CCL4 відбувається збільшення ступеня структурних порушень паренхіми печінки та епітелію канальців нефрону, ніж при введенні кожного із сполук. Введення каптоприлу протягом 2-х днів у дозі 1 мг на 100 г маси тіла впливає на функціональний стан нирок здорових щурів та тварин, яким вводили CCL4, CCL4 HGCL2. Найбільші зміни виявлені з боку діурезу та клубочкової фільтрації, які мають різноспрямований характер при водному та сольовому навантаженні, що підтверджує участь РАС у патогенезі токсичної нефропатії, індукованої HGCL2 та після введення CCL4. Каптоприл порушує функцію нирок у інтактних щурів та змінює їх адаптаційні механізми при патології індукованої CCL4, HGCL2 та їх сумісному використанні.
Перелік праць за темою дисертації ренальний дисфункція нирка діурез
1. Гончарова Л.В., Доломатова О.О., Насібуллін Б.А. Порушення функціонального стану нирок щурів після введення чотирихлористого вуглецю // матеріали IV національного конгресу патофізіологів України з міжнародною участю „Клінічна експериментальна патологія”.-2004.- Т. 3, № 2. - С. 432-434.
2. Гистохимическая характеристика процессов образования оксида азота в тканях почек и печени при интоксикации разной природы / Насибуллин Б.А., Гоженко А.И., Пыхтеев Д.М., Доломатов С.И., Гончарова Л.В., Холодкова Е.Л.. // Вісник морфології. - 2004.- № 10. - С.102-105.
3. Структурные последствия действия соединений ртути элиминировано и в сочетании с четыреххлористым углеродом на организм крыс / Насибуллин Б.А., Гоженко А.И., Пыхтеев Д.М., Гончарова Л.В. // Вісник морфології.- 2005.- № 11 (1). - С. 18-21.
4. Гончарова Л.В., Кузьменко І.А. Осморегулирующая функция почек при токсических нефропатиях, индуцированных четыреххлористым углеродом // Актуальні проблеми транспортної медицини. - 2006. - № 2 (4). - С. 43-47.
5. Гончарова Л.В. Функциональное состояние почек белых крыс в условиях токсического поражения печени четыреххлористым углеродом // Матеріали „ІІІ Читань ім. В.В. Підвисоцького”. - Одеса, 2004. - С. 29.
6. Гончарова Л.В. До питання моделювання гепаторенального синдрому у щурів // Матеріали „IV Читань ім. В.В. Підвисоцького”. - Одеса, 2005. - С. 34.
7. Гончарова Л.В. О патогенезі порушень осморегулюючої функції нирок у щурів при експериментальному гепаторенальному синдромі // Тези доповід. ХІ Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології”. - Одеса, 2005.-С. 84.