Особливості функціонального стану імунної системи і системи гемостазу у хворих на псоріаз. Рівень ендогенного тестостерону, його роль у механізмі розвитку псоріазу у хворих із метаболічним синдромом. Оцінка клінічної ефективності застосування ліпофлавону.
Аннотация к работе
Псоріаз залишається однією з основних проблем у ряді хронічних дерматозів у звязку з його значною поширеністю, відсутністю вичерпних уявлень щодо механізмів розвитку хвороби, а також через збільшення кількості хворих із тяжкими формами захворювання, що швидко призводять до інвалідизації (Мавров И.И., Беляев Г.М., 2002; Глухенький Б.Т., 2005; Короткий Н.Г., 2005). Розшифровка патогенетичної ролі прозапальних цитокінів при псоріазі дозволила повязати особливі надії на вирішення проблеми псоріазу із розробкою нових перспективних напрямків базисної терапії, що включає використання лікарських засобів з антицитокіновою активністю (Бадокин В.В., 2004; Dinarello C.A., 2007). Зазначені наукові факти свідчать, що продовження наукового пошуку щодо розшифровки особливостей функціонування основних систем забезпечення гомеостазу (включаючи цитокіновий гомеостаз) при псоріазі в осіб із метаболічним синдромом є актуальним науковим завданням, що відкриває нові перспективи диференційованої патогенетичної терапії захворювання. Дисертантом вивчені клініко-лабораторні особливості перебігу псоріазу на тлі метаболічного синдрому, визначені порушення імунного, в тому числі цитокінового гомеостазу, біохімічні відхилення показників системи гемокоагуляції/фібринолізу, подана оцінка виразності дисфункції ендотелію судин, дисбалансу ендокринної системи, а також проведена клінічна апробація впровадженого методу патогенетичної комплексної диференційованої терапії хворих, в якій автор виконував окремі фрагменти. Вивчити особливості цитокінового гомеостазу, а також синтезу прозапальних цитокінів мононуклеарними лейкоцитами і клітинами судинного ендотелію на експериментальних моделях «in vitro» у хворих на псоріаз із метаболічним синдромом.74 обстежених хворих були розподілені на 2 групи, 1-у групу становили 36 хворих на псоріаз без клініко-лабораторних симптомів метаболічного синдрому. При цьому якщо у хворих 1-ї групи досліджуваний показник був підвищений на 16,3 % (р <0,001), то у хворих 2-ї групи - на 37,8 %, що статистично є більш значущим, ніж у хворих 1-ї групи. Так, IL-4 (досліджуваний показник) у хворих 1-ї групи реєструвався підвищеним на 14,5 % (р <0,01), а у хворих 2-ї групи - на 31,8 % (р <0,001), що достовірно вище, ніж у хворих 1-ї групи. Оскільки стан цитокінового гомеостазу багато в чому «регламентується» антигеном CD14 і його розчинними формами (Labetta M.O. і співавт., 1999), встановлено, що у хворих 1-ї і 2-ї груп вміст CD14 -лімфоцитів підвищений (у контрольній групі CD14 -позитивні клітини не виявляються) і вірогідно знижувався на 24,3 % тільки у хворих 2-ї групи під впливом преінкубації клітин із ліпофлавоном. Разом із тим у хворих на псоріаз виявлено зниження досліджуваного показника, що залежить від наявності інсулінорезистентності: у хворих 2-ї групи - на 48,9 % нижче, ніж у хворих 1-ї групи.У дисертації викладено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукового завдання, що полягає в підвищенні ефективності лікування у хворих на псоріаз прояв метаболічного синдрому (переважно серцево-судинної патології та інсулінорезистентності) з урахуванням імунологічних та патофізіологічних змін, на підставі застосування ліпофлавону, завдяки запобіганню підвищення вмісту протизапальних цитокінів, відновленню активності судинного ендотелію та покращенню реологічних показників крові, поряд с гальмуванням процесів перекисного окислення ліпідів і підтриманням активності антиоксидантних систем. Клініко-лабораторне обстеження 74 хворих на псоріаз дозволило виявити клінічні особливості перебігу псоріазу на тлі метаболічного синдрому: частотніша присутність ексудативного компоненту в ділянці висипань, утворення щільних лусочко-кірок, переважання локалізації в ділянці крупних складок, більш рідке ураження нігтьових пластинок, а також пізній початок захворювання, слабкий звязок з генеалогічним анамнезом, торпідність до проводимої терапії, значна поширеність супутньої патології з боку серцево-судинної, гепатобіліарної, ендокринної систем, а також інсулінорезистентності, що необхідно включати в обовязковий план діагностичних заходів і для цілеспрямованої подальшої тактики лікування різних проявів метаболічного синдрому у хворих на псоріаз. Особливістю патогенезу захворювання у хворих на псоріаз на тлі метаболічного синдрому є вірогідно більш високий (у порівнянні з хворими без метаболічного синдрому) цитокіновий потенціал (IL-1 ?, IL-4 та TNF-? ), зокрема, підвищені рівні IL-1 ? (у хворих 1-ї групи на 16 %, а у хворих 2-ї групи на 38 %), IL-4 (у хворих 1-ї групи на 15 %, у хворих 2-ї групи на 32 %) і TNF-? (у хворих 1-ї групи на 71 %, у хворих 2-ї групи на 100 %), підвищений синтез прозапальних цитокінів мононуклеарними лейкоцитами, залежний від наявності інсулінорезистентності дефіцит основного фактору нейтралізації ЛПС - анти-ЛПС-IGM, який поєднується з дисбалансом в системі анти-Re-антитіл, а також розвитком глибокого дисбалансу в фібронектин-опосередкованій системі елімінації ЛПС - виснаження системи циркулюючих комплексів